Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 473/1433/18
Провадження № 14-35цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє "Головні убори" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє "Головні убори" на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року, ухвалене суддею Лузан Л.В., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, прийняту у складі суддів Царюк Л.М., Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ательє "Головні убори" (далі - ТОВ "Ательє "Головні убори") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, який у подальшому уточнило і просило визнати за ним право власності на 11/100 частин у загальному складі будівлі по АДРЕСА_1, які складаються з нежитлових приміщень площами 29 кв. м та 5,9 кв. м, а всього площею 34,9 кв. м.
1.1. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 29 серпня 1995 року між представництвом Фонду державного майна України у Вознесенському районі та Товариством покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори", у власність останнього було передано державне майно та приміщення ательє "Головні убори", що знаходиться по АДРЕСА_1, яке складається з приміщення № 1 площею 29 кв. м, приміщення № 2 площею 5,9 кв. м, загальною площею 34,9 кв. м. 06 вересня 1995 року до цього договору було складено та підписано акт приймання-передачі.
1.2. Відповідно до чинного на час укладення цього договору законодавства та п. 5.4 договору покупець був зобов`язаний в місячний строк з моменту підписання акта приймання-передачі підготовити установчі документи та провести державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, однак протягом цього строку це зроблено не було.
1.3. У 2017 році голова Товариства покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори" ОСОБА_7 звернувся до державного реєстратора з приводу реєстрації права власності на нерухоме майно (приміщення) на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу. Державним реєстратором було відмовлено у реєстрації, оскільки не пред`явлені документи, які б підтверджували створення юридичної особи відповідно до ст. 5, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст. 8 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". Крім того, державним реєстратором було виявлено, що частину нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою.
1.4. У зв`язку з цим членами Товариства покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори" було прийнято рішення про створення ТОВ "Ательє "Головні убори", яке, як зазначено у статуті, стало правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори".
1.5. У 2018 році ТОВ "Ательє "Головні убори" звернулося до державного реєстратора з приводу реєстрації за ним права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований по АДРЕСА_1, однак у цьому було відмовлено, оскільки відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не встановлено, що ТОВ "Ательє "Головні убори" є правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори". Крім того, з інформації КП "Вознесенське МБТІ" стало відомо, що станом на 01 січня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля загальною площею 318,4 кв.м, яка зареєстрована за наступними власниками: ОСОБА_8 (нежитлове приміщення площею 38,3 кв.м.), ОСОБА_2 (магазин площею 64,9 кв.м), ОСОБА_3 (магазин площею 74,1 кв.м), ОСОБА_6 (нежитлова будівля, котельня площею 85 кв.м), ОСОБА_4 (18/100 часток будівлі площею 56,1 кв.м). Державний реєстратор зазначав, що провести реєстрацію всієї цілої частини на заявлений об`єкт нерухомого майна за заявником, як просив останній у своїй заяві, неможливо, оскільки це порушить права третіх осіб, що відповідно до отриманої інформації є власниками частин нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Разом із цим визначити частку із цієї нежитлової будівлі також не є можливим.
1.6. У зв`язку з цим ТОВ "Ательє "Головні убори" просило визнати за ним право власності на 11/100 частин у загальному складі будівлі по АДРЕСА_1, які складаються з нежитлових приміщень площами 29 кв. м та 5,9 кв. м, а всього площею 34,9 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ательє "Головні убори" відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Ательє "Головні убори", суд першої інстанції виходивіз недоведеності заявлених позивачем вимог. Зокрема, встановивши, що відповідно до статуту ТОВ "Ательє "Головні убори" є правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори", між тим доказів передачі майна Товариством покупців трудового колективу ательє "Головні убори" до статутного фонду ТОВ "Ательє "Головні убори" суду надано не було. Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існує спір щодо спірного майна, навпаки вказана обставина спростовується поданими відповідачами заявами про визнання позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
5. Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), а саме п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, який передбачає, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду. Суд встановив, що спір у справі виник з приводу укладення договору купівлі-продажу державного майна, укладеного в порядку його приватизації та переходу прав власності на це нерухоме майно на підставі малої приватизації від держави до Товариства покупців членів трудового колективу ательє "Головні убори", що в подальшому зареєструвалося як суб`єкт господарювання - ТОВ "Ательє "Головні убори". З огляду на положення вищезазначеної статті ГПК України спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
6. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до актового запису про смерть № 391 від 08 серпня 2017 року, ОСОБА_2, який зазначений як один із відповідачів у даній справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, який на час звернення з позовом до суду ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер, що виключало можливість відкриття провадження у справі за позовними вимогами до цього відповідача. З огляду на це апеляційний суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У липні 2019 року ТОВ "Ательє "Головні убори" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
8. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суть позовних вимог зводиться не до оспорювання процедури приватизації чи порядку набуття права власності в ході приватизації державного майна, а неможливістю зареєструвати вже набуте позивачем під час приватизації право власності на нерухоме майно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 403 ЦПК України.
12. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
13. Ураховуючи те, що заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
14. 02 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
15.Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
16. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
19. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі виник з приводу укладення договору купівлі-продажу державного майна, укладеного в порядку його приватизації та переходу прав власності на це нерухоме майно на підставі малої приватизації. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно розглянув заявлений позов за нормами ЦПК України, хоча його вирішення законом віднесено до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку, передбаченому ГПК України, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.