УХВАЛА
25 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 808/1628/18
Провадження № 11-74апп20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя, в якому просив:
визнати протиправною відмову Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя (далі - управління ПФУ) перерахувати ОСОБА_1 пенсію як особі з інвалідністю у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, встановлених Законом станом на 01 січня відповідного року;
зобов`язати управління ПФУ перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року, беручи до уваги здійснені виплати, на підставі пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 06 липня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
3. 22 травня 2019 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року за виключними обставинами.
Заяву обґрунтував тим, що Конституційний Суд України рішенням від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди провадиться з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
4. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 24 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року.
5. Позивач не погодився із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які ці ухвалили за наслідками перегляду рішення суду за виключними обставинами, і звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, доводить, що правила пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не встановлює обмежень щодо можливості звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії або щодо стягнення коштів. Звертаючись до суду з такою вимогою, особа має правомірні сподівання на те, що ухвалене щодо до неї судове рішення, навіть і відмовного характеру, може бути переглянуте. Інакше це безпідставно звужує зміст згаданої норми, та, як наслідок, - зміст права особи на перегляд судового рішення з підстав неконституційності закону, застосованого в остаточному судовому рішенні, ухваленого в справі заявника.
Заявник не погоджується також з висновком судів попередніх інстанцій про те, що він набув право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, тільки з 25 квітня 2019 року, але не вправі отримати перерахунок і виплату пенсії в цьому самому п`ятикратному розмірі заробітної плати з 01 жовтня 2017 року.
На думку ОСОБА_1, якщо Конституційний Суд України визнав неконституційним правовий акт чи його окремі положення, застосовані судом у процесі розв`язання справи, то визначальним є не момент втрати таким законодавчим актом чи його положенням чинності, а можливість застосування рішення Конституційного Суду України до правовідносин, шо виникли до його ухвалення. За інших умов, як зазначає заявник, особа за будь-яких обставин не змогла б реалізувати своє право на перегляд справи з огляду на встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правового акта чи його окремого положення.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби. За таких умов підстав для обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня поточного року з 01 жовтня 2017 року, не було. Словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) втратило чинність 25 квітня 2019 року, але на час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року було чинним та відповідач мав їх застосовувати. За таких обставин не вбачається правових підстав для перегляду цього рішення з огляду на виключні обставини відповідно до пункту 1 частини п`ятою статті 361 КАС України.
Управління ПФУ зауважило також, що відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Інакше кажучи, переглядаються за виключними обставинами тільки ті рішення, які мають у встановленому законом порядку виконуватися. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року таким не є, оскільки цим рішенням не присуджувалися до виконання чи утримання жодних дій. Цим рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову і воно не має такої ознаки як можливість його виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 20 лютого 2020 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 справу за його позовом на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Таке рішення обґрунтував тим, що спірні правовідносини у цій справі містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовної практики за цією категорією справ.
Рішення про передачу справи мотивував так.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, коли відмовив у задоволенні заяви, взяв до уваги відомості про те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 20 червня 1986 року по 10 грудня 1986 року в складі в/ч 93632 і тоді, коли не проходив дійсну строкову службу. Як установив суд, за витягом з військового квитка позивача серії НОМЕР_1, виданого Жовтневим районним військовим комісаріатом Запорізької області від 28 жовтня 1972 року, позивач проходив дійсну строкову військову службу в період з 28 жовтня 1972 року по 02 листопада 1973 року.
З цього суди підсумували, що оскільки ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, то дія норми частини третьої статті 59 Закону № 796-XII на нього не поширюється.
Суд першої інстанції за наслідками розгляду заяви позивача від 22 травня 2019 року про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у цій справі за виключними обставинами виснував, що визнання Конституційним Судом України неконституційним словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII і було застосовано судом при вирішенні цієї справи, могло бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало виконанню та не було виконаним на час ухвалення Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 (справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19)).
Оскільки Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 06 липня 2018 року відмовив у задоволенні позову, це судове рішення не підлягало виконанню, а тому не підлягає перегляду.
З такими висновками суду погодився й суд апеляційної інстанції.
Окремо суди послалися на статтю 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", якою встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення.
8. Суд касаційної інстанції, вивчивши судову практику щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, виявив їх різне застосування та трактування, що своє чергою унеможливлює ефективний захист та поновлення прав особи, якій відмовлено у задоволенні позову внаслідок застосування закону визнаного неконституційним.
Підстави для передачі справи побачив і вивів через розуміння та порівняння конституційних та законодавчих положень на основі фактичних обставин цієї справи та обставин, на підставі яких були ухвалені нижчезгадані судові рішення.
Зокрема, касаційний суд зазначив, що відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні норми передбачає стаття 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
За пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане,
З цього суд висновує, що ключовим правовим питанням у справі є застосування частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" у взаємозв`язку з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
9. Те, як на практиці застосовуються ці положення закону, касаційний суд продемонстрував на прикладах з судової практики Верховного Суду.
Приміром, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, в постанові від 17 грудня 2019 у справі №808/2492/18, відмовляючи у задоволенні заяви, зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року в справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.
У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Колегія суддів дійшла висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.