Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/14088/17
провадження № 61-1687св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Приморський у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, комунальне підприємство "Міське агентство з приватизації житла" Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року у складі судді Бондар В.Я. та постанову Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання приватизації та договору купівлі-продажу недійсним та поновлення на реєстраційному обліку.
Позов мотивовано тим, що 28 грудня 1964 року його мати ОСОБА_4 отримала ордер № 2425 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю, яка складалась з 4 осіб: матері позивача, позивача, брата та сестри позивача.
В 1967 році вищезазначену квартиру було обміняно матір`ю на одну кімнату яка знаходилась у двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 (загальнею площею - 49,5 кв.м.). Після смерті сусіда у 1976 році дві кімнати були об`єднані та виділені в одну самостійну квартиру.
25 квітня 1978 року ОСОБА_1 був засуджений Центральним судом міста Одеси і після звільнення отримав довідку, де зазначено місце проживання: АДРЕСА_2 .
30 травня 1985 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, яка проживала в м. Балта, Одеської області. Оскільки відносини дружини з його матір`ю не склалися, він проживав на два міста: м. Одеса та в м. Балта. Зазначав, що проживаючи з дружиною в іншому місті весь час допомагав матері утримувати квартиру в належному стані, робив ремонти сплачувати комунальні платежі.
Позивач зазначав, що йому стало відомо про те, що його незаконно знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 та у травні 1994 року його сестрою ОСОБА_6 здійснено приватизацію квартири без його участі. Власниками в свідоцтві про право власності були зазначені - ОСОБА_6 та її донька ОСОБА_2 . В подальшому квартира була продана.
У зв`язку з чим просив суд визнати недійсним розпорядження органу приватизації, видане 18 травня 1994 року на ім`я ОСОБА_6, ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , отримане в порядку приватизації, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений ОСОБА_6, ОСОБА_2 у 1995 році; поновити його на реєстраційному обліку за адресою квартири АДРЕСА_3 ; вселити його у квартиру АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач з 22 березня 1990 року зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_4 та на момент розгляду справи судом вказане місце реєстрації свого проживання не змінював, відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" станом на час приватизації квартири АДРЕСА_3 позивач не мав правових підстав для участі у приватизації, а тому його права не були порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційний суд Одеської області від 06 грудня 2018 року, в якій просив судові рішення скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/14088/17.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було встановлено всі фактичні обставини справ, а саме, зазначає, що з моменту вселення у спірну квартиру постійно проживав у ній разом з матір`ю, був у ній зареєстрований. Під час відбування покарань за ним зберігалося місця проживання у квартирі. Без відома позивача його було знято з реєстрації місця проживання у квартирі та зареєстрована його сестра з її дитиною, яка після того як вийшла заміж ніколи у квартирі не проживала. Від нього було приховано приватизацію та продаж квартири. Весь час йому пояснювали, що квартира надана в оренду, щоб компенсувати борги. Тільки влітку 2017 року він дізнався про скасування його реєстрації місця проживання у квартирі. Біржовий договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29 березня 2019 року надійшов відзив ОСОБА_3, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 березня 1964 року ОСОБА_4 отримала ордер № 245 на однокімнатну квартиру площею 20 кв.м, за адресою АДРЕСА_5 на сім`ю, яка складалась з чотирьох осіб.
ОСОБА_4 у 1967 році обміняна однокімнатну квартиру за вищезазначеною адресою на одну кімнату у двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 (загальна площа - 49,5 кв.м.). У 1976 році після смерті сусіда дві кімнати були об`єднані та їх виділено у самостійну квартиру.
25 квітня 1978 року ОСОБА_1 засуджений Центральним судом міста Одеси до 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Судами встановлено, що відповідно до архівної справи, до заяви про приватизацію спірної квартири додано довідку про склад сім`ї ОСОБА_6 де зазначено, що у квартирі за адресою АДРЕСА_2 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - ОСОБА_6 та ОСОБА_2
18 травня 1994 року відповідно до Розпорядження № 38327 у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_2, передано квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 49,5 кв.м., у які вони мешкали. На підставі вказаного розпорядження 18 травня 1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житло, яке було зареєстровано і записано в книгу за № 8-2861 (т. 1 а.с 59-62).
05 вересня 1995 року між ОСОБА_6, яка діяла у власних інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Одеській товарній біржі укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна № НОМЕР_1 відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру загальною площею 49,5 кв.м,, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що позивач з 22 березня 1990 року зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_4 та на момент розгляду справи судом вказане місце реєстрації свого проживання не змінював.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.