Постанова
Іменем України
08 квітня2020 року
м. Київ
справа № 724/255/19
провадження № 51-4818км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
захисника Гінгуляка В.М. (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гінгуляка В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2019 року стосовно останньогоу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260000000286, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Оскаржуваним вироком Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасовано вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначення покарання і звільнення від його відбування та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з моменту затримання, а саме з 24 червня 2019 року.
У решті вирок суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2018 року близько 00:20, керуючи технічно несправним автомобілем марки "AUDI A-4", номерний знак НОМЕР_1 Республіки Литва, їдучи в темну пору доби поза межами населеного пункту, по автодорозі Н-03 сполученням Житомир - Чернівці зі сторони м. Хотина в напрямку м. Чернівців, наближаючись до км. 316+255 вказаної автодороги, не освітленої вуличним електроосвітленням, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, після чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини дороги вліво з подальшим контактуванням із деревом.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали пасажири автомобіля "AUDI A-4":
- ОСОБА_3, 1999 року народження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30 липня 2018 року № 443 було спричинено смерть, яка настала від політравми у вигляді численних переломів кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів;
- ОСОБА_1, 2000 року народження, за висновком судово-медичної експертизи від 02 серпня 2018 року № 558 мд. спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці лівої ключиці, саден обличчя, тулуба, обох нижніх та верхніх кінцівок, закритого скалкового перелому середньої третини лівої ключиці із незначним зміщенням відламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.
Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_2 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.2, 12.3, 12.6 (ґ) та 31.4.5. (г) Правил дорожнього руху.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи висновків судів щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду апеляційної інстанції і призначити більш м`яке покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Захисник стверджує, що апеляційний суд у достатній мірі не врахував даних про особу засудженого, належним чином не мотивував свого рішення щодо визначення саме такої міри покарання, як позбавлення волі, унаслідок чого, на його думку, безпідставно не застосував ст. 75 КК України, призначаючи покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Гінгуляк В.М. підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Потерпіла ОСОБА_1 просила пом`якшити ОСОБА_2 покарання, призначене оскаржуваним вироком апеляційного суду, обмежившись відбутою його частиною.
Прокурор Єременко М.В. заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважаючи її необґрунтованою, та просив залишити вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 без змін.