Постанова
іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 212/1962/18
провадження № 51-6197км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
захисника Гузєва І. Г. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018040230000269 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі-КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 06 лютого 2018 року близько 13:45, у квартирі на АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 одного удару клинком кухонного ножа в ділянку живота, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Дніпровський апеляційний суд вироком від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував. Призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо нього, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати їх та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які були допитані в порядку ст. 225 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а не в судовому засіданні. Вказує про те, що він завдав потерпілому удару, в руках якого був ніж, з метою самозахисту від його протиправних посягань. Також засуджений зазначає про те, що судами не взято до уваги факту зникнення його мобільного телефону та не встановлено причин такого зникнення. Крім того, засуджений указує на те, що судові засідання в судах першої та апеляційної інстанцій проводилися за відсутності потерпілого, який належним чином не був повідомлений про дату, час та місце судового засідання
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник Гузєв І. Г. просив касаційну скаргу засудженого задовольнити, прокурор Пантєлєєва А. С. заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведені вимоги закону під часрозгляду цього кримінального провадження судами були дотримані.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з наданою судами оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та правильність кваліфікації його дій за цими нормами кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував того факту, що завдавпотерпілому одного удару ножем у ділянкуживота, проте стверджував, що зробив це з метою самозахисту. Крім того, його винуватість підтверджується даними протоколів огляду місця події,слідчих експериментів, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, на якихпотерпілий та свідок упізнали ОСОБА_1 як особу, яка завдала удару ножем ОСОБА_2, протоколом пред`явлення речей для впізнання, данимивисновку експерта, згідно з яким потерпілому булозаподіяно колото-різане поранення, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, та іншими доказами, зміст яких наведено у вироку.
Доводи засудженого про те, що судами не взято до уваги факту зникнення його мобільного телефону і не встановлено причин його зникнення стосуються фактичних обставин кримінального провадження, а тому не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
У касаційній скарзі засуджений вказує про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК, оскільки він завдав удару потерпілому з метою самозахисту, тобто перебував у стані необхідної оборони. Це твердження було розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій і визнано безпідставним.
Так, згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Даних про те, що ОСОБА_1 зазнав суспільно небезпечного посягання з боку потерпілогоі тому був вимушений захищатися, матеріали кримінального провадження не містять, а про нападпотерпілого з ножем вказує лише засуджений ОСОБА_1 . Окрім того, ці показання останньогоспростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 . Зокрема, потерпілий вказував на те, що, перебуваючи на відстані витягнутої руки від ОСОБА_1, намагався виштовхнути останнього з квартири, в цей час засуджений зненацька схопив кухонний ніж зі столу та завдав йому удару в ділянку черевної порожнини. Свідок ОСОБА_3 показала, що, коли повернулася у квартиру, побачила ОСОБА_2, який стояв у напівзігнутому положенні та тримався за живіт, і ОСОБА_1 із кухонним ножем у руках, а коли зрозуміла, що ОСОБА_1 завдав потерпілому удару, почала виштовхувати останнього та відбирати у нього ніж.