Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 185/7937/17
провадження № 51-444 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000001007, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Донецька, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 747,41 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 12 серпня 2017 року близько 09:00, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ-3302 УБК02, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Західній у м. Павлограді Дніпропетровської області, на нерегульованому перехресті з вул. Перемоги, порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", і допустив зіткнення з мопедом "Delta ED49QT-13", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_2 через м`якість. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд не надав належної оцінки тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі, який за місцем проживання характеризується задовільно, шкоду відшкодував лише частково, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, на переконання потерпілого, місцевий суд, з чим погодився апеляційний суд, безпідставно частково задовольнив цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути збільшеним до 50 000 грн.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор Шевченко О.О. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій зач. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі потерпілий вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_2, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі та звільняючи останнього від його відбування з випробуванням,виходив з того, що засуджений вчинив тяжкий необережний злочин, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, на обліку в лікаря-нарколога не перебуває, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які пом`якшують покарання засудженому, судом визнано щире каяття та часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.
Під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено підстав для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому, вирішуючи питання про доцільність застосування щодо засудженого додатково покарання судом враховано, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, є пенсіонером, а транспортний засіб є джерелом його заробітку для всієї сім`ї та потреб жителів будинку, у якому він проживає.