Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа №592/11917/14-ц
провадження №61-1443св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2018 року у складі судді Косолап М. М. та постанову апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулось до суду до ОСОБА_1, з позовом, вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 13 лютого 2008 року у розмірі 103 043,11 доларів США, з якої: заборгованість за кредитом - 59 539,44 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами - 42 250,59 доларів США, заборгованість по винагороді (комісії) - 1 253,08 доларів США та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі - 1 474 946,73 грн.
Позов мотивовано тим, що 13 лютого 2008 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 67 350 доларів США: на споживчі цілі 60 000 доларів США, а 7350 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених пунктами 2.1.3., 2.2.7. кредитного договору зі сплатою 1 % на місяць
(12% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту (комісії) у розмірі 2,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту (комісії) у розмірі 0,0% від суми виданого кредиту, винагороди за резервування ресурсів (комісії) у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, строком до 13 лютого 2018 року.
Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору відповідач у період з 10 по 15 число кожного місяця зобов`язаний сплачувати банку щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (комісії). За порушення зобов`язань із погашення кредиту відповідач на підставі пунктів 5.1, 8.4 зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше 1 грн.
Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлено 5 років.
Відповідач порушила умови виконання кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 27 жовтня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 216 938,61 доларів США, що за курсом 12,95 грн за 1 долар США, відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 27 жовтня
2014 року складає 2 809 355 грн та складається із: 59 539,44 доларів США - заборгованість за кредитом; 42 250,59 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 253,08 доларів США - заборгованість по винагороді (комісії); 113 895,50 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 27 жовтня
2014 року складає 1 474 946,73 грн.
Посилаючись на наведені обставини, банк просив стягнути вказану заборгованість з відповідача в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 грудня 2015 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 173 909,35 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 3 829 737,97 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року вказані судові рішення скасовано з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
За результатами нового розгляду, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що внаслідок пред`явлення 20 квітня 2009 року позову до ОСОБА_1 про дострокове задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк" щодо всієї суми заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Відтак, звернення банку з таким позовом про дострокове стягнення кредиту, що засвідчується наявністю судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинило право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню за порушення умов договору, ураховуючи, що здійснення таких нарахувань після спливу строку дії кредитного договору його умовами не передбачено.
Встановивши вказані обставини, а також те, що банк нарахував заборгованість за кредитним договором за період з 13 лютого 2008 року по 10 квітня 2009 року, тобто, за період, коли заборгованість вже була стягнута на підставі заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2010 року, так і після пред`явлення 20 квітня 2009 року банком позову про повне дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 59 539,44 доларів США, процентів за користування кредитними коштами в сумі 4 2250,59 доларів США та пені в сумі 1 474 946,73 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по винагороді (комісії) в сумі 1253,08 доларів США, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що іншим судовим рішенням визнано недійсним з моменту укладення договору його умову щодо сплати ОСОБА_1 винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, а отже відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що з ухваленням заочного рішення Зарічним районним судом м. Суми від 14 квітня 2010 року (справа №2-305/10), яким звернуто стягнення на належний ОСОБА_1 житловий будинок, позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, оскільки зверненням до суду в 2009 році позивач змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору.
Так, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.
Доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять, сума заборгованості відповідача підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та не спростований, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, ні кредитним договором, ні чинним законодавством не передбачено, що ухвалення рішення є підставою для припинення правовідносин сторін, то суди помилково дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що за період з 13 лютого 2008 року - по 07 грудня 2015 року по кредитному договору було погашено заборгованості (кредит, відсотки, винагорода (комісія), пеня) на загальну суму 10 835,89 доларів США. Прострочені платежі по кредиту (по основному боргу, відсоткам та комісії) виникли з лютого 2009 року і є не погашеними.
Останні платежі по кредиту було здійснено: 01 грудня 2009 року - 300 доларів США; 09 квітня 2010 року - 0,25 доларів США; 26 вересня 2014 року - 500 доларів США; 30 жовтня 2014 року - 229,26 доларів США; 14 листопада 2014 року - 251 доларів США; 12 лютого 2015 року - 96,15 доларів США. А від так, 14 листопада 2014 року, АТ КБ "ПриватБанк" пред`явив позов про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності, тобто позовна давність позивачем не пропущена.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів банку та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
13 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній надано кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у сумі 67 350 доларів США на наступні цілі: у розмірі 60 000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 7350 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 8.2 даного договору, зі строком користування до 13 лютого 2018 року.
Період сплати грошових коштів сторонами визначено з "10" по "15" число кожного місяця.
Згідно з пунктами 8.1, 8.1.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 883,64 доларів США згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Позичальник зобов`язався повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п. 8.1. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абзаці 1 пункту 8.1 даного договору.