Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 583/3467/18
провадження № 61-17722св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної гвардії України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в особі його законного представника - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної гвардії України на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Ільченко В. М., від 16 квітня 2019 року, додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Ільченко В. М., від 14 травня 2019 року, постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Орлова І. В., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., від 15 серпня 2019 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Орлова І. В., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., від 23 серпня 2019 року.
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Головне управління Національної гвардії України (далі - ГУ Національної гвардії України) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в особі його законного представника - ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням та примусове виселення без надання іншого житла.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з Протоколом № 7 рішення житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України (далі - ГУ внутрішніх військ МВС України) від 15 липня 2005 року і Протоколом № 6 рішення житлово-побутової комісії військової частини 2276 від 11 липня 2005 року командиру військової частини 2276 полковнику ОСОБА_1 було надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Квартира надавалася виключно на час проходження військової служби з метою наближення до місця несення служби.
Водночас у Протоколі № 7 рішення житлово-побутової комісії ГУ внутрішніх військ МВС України від 15 липня 2005 року було зазначено про скасування рішення житлово-побутової комісії ГУ внутрішніх військ МВС України від 28 січня 2005 року, оформленого у Протоколі № 1, щодо надання двокімнатної квартири за вказаною адресою полковнику ОСОБА_1 у постійне користування.
Згідно із наказом командира військової частини 2276 № 92 від 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у зв`язку з досягненням граничного строку перебування на військовій службі (за віком).
Таким чином, потреба у користуванні службовою квартирою у ОСОБА_1 відпала, а тому з огляду на положення статті 124 ЖК України ОСОБА_1 разом з іншими відповідачами особами підлягає виселенню із квартири без надання іншого житлового приміщення.
Позивач також акцентував увагу на тому, що ОСОБА_2 забезпечений житлом, так як у його користуванні знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_2, який обліковується за померлим батьком - ОСОБА_6, та квартира, яка належить дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_7 .
Позивач вказав, що ОСОБА_1 у порушення передбаченого порядку, без повідомлення власника, зареєстрував у наданій йому службовій квартирі свого сина - ОСОБА_2, 1980 року народження, дочку - ОСОБА_3, 1974 року народження та її малолітнього сина ОСОБА_4, 2012 року народження. Зазначені особи забезпечені та користуються іншим житлом, а тому теж підлягають виселенню із службової квартири.
Посилаючись на зазначені обставини, ГУ Національної гвардії України просило суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та виселити їх з вищевказаної квартири без надання іншого житла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року ГУ Національної гвардії України відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї входять до категорії осіб, яким при вирішенні питання про їх виселення надані гарантії, передбачені статтею 125 ЖК УРСР, тобто вони не можуть бути виселені зі службового житла без надання іншого жилого приміщення. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_4 вселені у службове житло зі згоди наймача та правомірно користуються спірною квартирою.
Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи зроблено обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ГУ Національної гвардії України з огляду на те, що ОСОБА_1 має сорокарічну вислугу років, а тому з урахуванням вимог статті 125 ЖК УРСР та пункту 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення № 37), він та члени його сім`ї не можуть бути виселені зі спірної квартири без надання їм іншого жилого приміщення.
Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат та про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ГУ Національної гвардії України подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року, додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2019 року, постанову Сумського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Судом не було враховано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-798цс17.
Місцевим судом також не враховано положення статті 124 ЖК УРСР, положення Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), вимоги Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом МВС України від 28 липня 2007 року № 278 (далі - Інструкція № 278).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду поновлено ГУ Національної гвардії України строк на касаційне оскарження рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року, додаткового рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2019 року, постанови Сумського апеляційного суду від 15 серпня
2019 року, додаткової постанови Сумського апеляційного суду від 23 серпня
2019 року та відкрито касаційне провадження у справі.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 17 травня 1993 року проходив військову службу у військовій частині 2276, що дислокується в місті Охтирка Сумської області.
Наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 34о/с від 11 квітня 2014 року полковника ОСОБА_1, відповідно до пункту 6 "в" статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за віком з правом носіння військової форми одягу.
Наказом № 92 від 29 квітня 2014 року тво командира військової частини 2276 полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У календарному обчисленні вислуга років ОСОБА_1 на 29 квітня 2014 року склала 40 років 08 місяців 08 днів (т.1, а.с. 15).
З 01 червня 2016 року ОСОБА_1 працює директором Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт" міста Охтирка (т. 1, а.с. 111).
Згідно з даними сформованого 25 травня 2018 року Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири, житловою площею 28,11 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є Держава в особі Міністерства внутрішніх справ - Головне Управління національної гвардії (т.1., а.с. 14).
Відповідно до виданих Приватним підприємством "Жилкомсервіс" довідок від 20 вересня 2017 року та 08 жовтня 2018 року у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: наймач - ОСОБА_1, 1955 року народження (реєстрація з 09 лютого 2006 року); його син - ОСОБА_2, 1980 року народження (реєстрація з 28 квітня 2011 року), донька - ОСОБА_9, 1974 року народження та онук ОСОБА_10, 2012 року народження (реєстрація з 06 листопада 2017 року) (а.с. 38,125).
11 липня 2005 року Протоколом № 6 засідання Житлово-побутової комісії військової частини 2276 було затверджено Рішення житлово-побутової комісії військової частини 2276 щодо надання службової житлової площі - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 полковнику ОСОБА_1, 1955 року народження, який служить у Збройних силах з 1974 року, займає посаду командира частини, є ветераном Збройних сил. Родина складом 2 особи, у тому числі: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_11, 1954 року народження. Квартиру надано ОСОБА_1 для своєчасного виконання службових обов`язків та підтримання високої боєготовності частини.
15 липня 2005 року Протоколом № 7 засідання Житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України задоволено клопотання житлово-побутової комісії військової частини 2276 щодо включення до службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та надання її полковнику ОСОБА_1 на родину складом 2 особи, у тому числі: він та дружина ОСОБА_11 на час проходження служби та з метою приближення до місця служби.
29 вересня 2005 року ОСОБА_1 на родину у складі двох осіб, у тому числі і його дружині - ОСОБА_11, виконавчим комітетом Охтирської міської ради надано ордер на жиле приміщення № 34, а саме на службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 28,11 кв. м. На підставі зазначеного ОСОБА_1 разом із дружиною вселився у квартиру.
Рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 28 вересня 2005 року про видачу ордеру, сам ордер на вселення до службового приміщення недійсними не визнавалися (т.1, а.с. 124).
З висновку Органу опіки і піклування (виконавчий комітет) Охтирської міської ради слідує, що під час комісійного обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 встановлено наявність у вказаній квартирі спального місця дитини, його одягу та взуття, дитячих книг та іграшок, продуктів харчування. Зі слів матері дитини ОСОБА_3 вони разом із сином проживають за вказаною адресою, але в окремі дні проживають за місцем мешкання батька дитини та інколи у вихідні дні від`їжджають до с. Хухра Охтирського району (т.2, а.с. 5).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради № 125 від 20 березня 2002 року про надання ОСОБА_1 у постійне користування квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 26 березня 2002 року отримали Свідоцтво про право власності на житло, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 62,1 кв. м, яку вони відчужили на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Лебєдєвою Л. М. (т. 1 а.с. 36-37).
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 листопада 2017 року у приватній власності ОСОБА_3 знаходяться земельні ділянки, житловий будинок, загальною площею 61,8 кв. м та 1/3 частина нежитлової будівлі, загальною площею 373,2 кв. м (т.1, а.с. 41-44).
29 січня 2018 року голова житлово-побутової комісії військової частини 2276 направив ОСОБА_1 лист № 76-134, у якому повідомив останнього про те, що комісія одержала інформацію про отримання ОСОБА_1 житла, а саме - квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_6, за попереднім місцем служби. Двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 надавалася ОСОБА_1 на час проходження служби з метою приближення до місця служби. Тому житлово-побутова комісія військової частини 2276 була вимушена розглянути питання про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку з подальшим вирішенням питання щодо звільнення ОСОБА_1 службового житла та передачі його у розпорядження військової частини (т.1 а.с.45).
29 січня 2018 року ОСОБА_1 було знято з квартирної черги військової частини 2276 (т. 1 а.с.46).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.