Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 752/15078/18
провадження № 61-13986св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Служба безпеки України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Служби безпеки України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Служба безпеки України (далі - СБУ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 , та виселити їх зіслужбової квартири без надання іншого жилого приміщення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу в СБУ з 1998 року. З 2004 року перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в СБУ. 16 жовтня 2015 року житлово-побутовою комісією Центрального управління СБУ розглянуто та погоджено питання про надання ОСОБА_1 службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 в складі сім`ї з трьох осіб (він, дочка, син).
Пунктом 1.62 розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 638 від 18 листопада 2015 року затверджено рішення житлово-побутової комісії Центрального управління СБУ та видано ОСОБА_1 ордер № 5190 від 26 листопада 2015 року на право зайняття службового жилого приміщення.
Під час службової перевірки було виявлено, що відповідачі в даній квартирі не проживають та з травня 2017 року вказану службову квартиру винаймає ОСОБА_4 , яка сплачує ОСОБА_1 кошти за проживання. Оскільки відповідачі не проживають в даній квартирі більше 11 місяців без поважних причин, ОСОБА_1 використовує її не за призначенням, оскільки здавав у піднайм з метою отримання прибутку, позивач просив виселити відповідачів з квартири на підставі статті 116 ЖК УРСР, а також відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, у задоволенні позову СБУ відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляцій виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання відповідачами службового жилого приміщення не за призначенням, а також на підтвердження тієї обставини, що діти не проживають у спірному жилому приміщенні понад 6 місяців без поважних причин.
Право дітей як членів сім`ї ОСОБА_1 на користування спірним житлом є похідним від права особи, якій видано ордер на службове житло, а оскільки ордер на час розгляду справи є дійсним, підстав для визнання відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом та його виселення, судом не встановлено, тому немає підстав для виселення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є дітьми. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, та позивач не довів необхідності виселення відповідачів зі спірної службової квартири та співмірність такого заходу із переслідуваною законною метою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року СБУ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди попередніх інстанцій, визнавши надані СБУ докази недопустимими через відсутність клопотання про допит свідків, допустили порушення норм процесуального права. Разом з тим, відповідачі були обізнані зі змістом поданих позивачем доказів, не заперечували їх достовірність, не подали клопотання про допит свідків у суді з метою спростування наданих доказів.
На підтвердження того, що з травня 2017 року по березень 2018 року спірну службову квартиру винаймала ОСОБА_4 за грошову винагороду у розмірі 5 000 грн щомісячно СБУ надавала пояснення, відібрані під час проведення службової перевірки, копії платіжних документів про оплату ОСОБА_4 комунальних послуг, а також пояснення ОСОБА_5 щодо спроби її вселення як ще одного орендаря.
Враховуючи положення статей 72, 116 ЖК УРСР, пункту 5.29 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБУ та членам їх сімей житлових приміщень, які були порушені відповідачами, у судів були підстави для задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
20 серпня 2019 року справа № 752/15078/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 є службовою, перебуває у відомчому житловому фонді СБУ.
Відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу в СБУ з 1998 року по теперішній час та з 2004 року перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дітьми ОСОБА_1
16 жовтня 2015 року житлово-побутовою комісією Центрального управління СБУ розглянуто і погоджено питання щодо надання ОСОБА_1 службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на склад сім`ї з трьох осіб.
Пунктом 1.62 розпорядження Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 18 листопада 2015 року № 638 було затверджене вказане рішення та видано ОСОБА_1 ордер № 5190 від 26 листопада 2015 року на право зайняття службового жилого приміщення.
Відповідно до довідки Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з 04 грудня 2015 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом огляду квартири від 04 квітня 2018 року, у зв`язку з проведенням службової перевірки було проведено з дозволу ОСОБА_1 огляд квартириАДРЕСА_1 та не виявлено в ній будь-яких осіб, квартира частково облаштована вживаними меблями. Зі слів ОСОБА_1 в квартирі на час огляду ніхто не проживає, речі належать його сім`ї та сестрі його дружини ОСОБА_6 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права