Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 199/3645/17
провадження № 61-22394св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня
2017 року у складі судді Руденко В. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року у складі суддів:
Городничої В. С., Варенко 0. П., Лаченкової 0. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_4,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом, у якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя 58/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 29/100 частин вказаного житлового будинку.
Позовна заява мотивована тим, що 05 листопада 1999 року між сторонами укладено шлюб, від якого сторони мають трьох дітей: ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюбні відносини між сторонами припинено, вирішується питання щодо розірвання шлюбу.
У період шлюбу за спільні кошти, сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_2 .
17 жовтня 2014 року за договором міни квартири на 58/100 частини житлового будинку подружжя придбало 58/100 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Позивач указував, що відповідач відмовилась поділити спільне майно за нотаріальним договором.
Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано 58/100 частин будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Поділено спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 29/100 частин будинку
АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 111,1 кв. м, житловою площею 73,1 кв. м, сараю літ. Г, гаражу літ. Д, вбиралень літ. Б, В, №1-5 споруд. Залишено у власності ОСОБА_2 29/100 частин вказаного будинку. Стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 860 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані сторонами докази обґрунтовано доводять наявність правових підстав вважати спірну нерухомість спільним майном подружжя, і як наслідок, можливість його визнання за позивачем 29/100 частини будинку
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що квартира АДРЕСА_2 була набута нею за особисті кошти. При укладанні договору міни спірного майна позивач надав нотаріусу нотаріально посвідчену заяву про те, що квартира АДРЕСА_2 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, надав згоду на міну вказаної квартири на частину спірного будинку, та заявив, що такий правочин відповідає інтересам їхньої сім`ї. Договір міни укладався зі згоди позивача у справі, що зазначено в самому договорі. Будь-яких зауважень з цього приводу відповідач нотаріусу не подавала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, зокрема не враховано, що відповідач до реєстрації шлюбу з позивачем за особисті кошти придбала 06 листопада 1996 року однокімнатну квартиру, яку в подальшому відчужила за договором купівлі- продажу, доклала особисті кошти, запозичені у роботодавця та придбала квартиру АДРЕСА_2, яка в свою чергу і була за договором міни обмінена на частину спірного житлового будинку.
Висновки суду не відповідають обставинам справи, при з`ясуванні яких суди не звернули уваги на те, що до спільної сумісної власності не належить майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Судами не досліджено докази, які підтверджують, що спірна частина домоволодіння не є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, суди не врахували при вирішенні даного спору інтереси дітей, двоє з яких інваліди з дитинства. Крім того, судами не враховано, що на момент укладення договору міни квартири та набуття у власність спірної частини домоволодіння позивач не отримував доходів, кошти у сімейний бюджет від нього не надходило, заощаджень не мав. Відповідач вказує на те, що сплачувала за позивача аліменти на утримання його дитини від першого шлюбу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач не погодився з доводами відповідача та просив залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.