1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 1008/6339/12

провадження № 61-671св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи за першим позовом:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

учасники справи за другим позовом:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року у складі судді Корнієнка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2012 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач за першим позовом ОСОБА_7 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1, визнати за нею та відповідачем ОСОБА_2 право власності на об`єкт незавершеного будівництва по 1/2 його частині за кожним та встановити порядок користування ним, виділивши їй в користування приміщення у складі: І-й поверх, площею 80,8 кв. м, в тому числі: № "1-1", коридор, площею 4,2 кв. м, № "1-2", котельня, площею 7,5 кв. м, № "1-3", санвузол, площею 6,5 кв. м, № "1-4", коридор-сходи, площею 12,4 кв. м, № "1-5", житловою площею 15,3 кв. м, № "1-6", хол, площею 21,7 кв. м, № "1-7", кухня, площею 13,2 кв. м, господарські будівлі та споруди: господарський блок літ. "Б" погріб літ. "В", прибудований до літ. "Б" та 1/2 частину огорожі літ. "О". Відповідачеві ОСОБА_2 виділити в користування приміщення у складі: ІІ-й поверх (мансардний), площею 84,6 кв. м, в тому числі: № "1-8", хол, площею 35,1 кв. м, № "1-9", житловою площею 12,3 кв. м, № "1-10", санвузол, площею 5,5 кв. м, № "1-11", житловою площею 16,3 кв. м, № "1-12", житловою площею 15,4 кв. м, господарські будівлі та споруди: гараж літ. "Г", прибудований до житлового будинку, та 1/2 частину огорожі літ. "О".

У лютому 2013 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_8, 2001 року народження звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати спільною сумісною власністю об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1, визнати за ними право власності по 1/2 частині зазначеної нерухомості та встановити порядок користування будинком, виділивши квартири 1 та 2 згідно варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності, в порядку поділу спільної сумісної власності колишнього подружжя, на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1, виділивши в користування приміщення у складі: І-й поверх, площею 80,8 кв. м, в тому числі: № "1-1", коридор, площею 4,2 кв. м, № "1-2", котельня, площею 7,5 кв. м, № "1-3", санвузол, площею 6,5 кв. м, № "1-4", коридор-сходи, площею 12,4 кв. м, № "1-5", житловою площею 15,3 кв. м, № "1-6", хол, площею 21,7 кв. м, № "1-7", кухня, площею 13,2 кв. м, господарські будівлі та споруди: господарський блок літ. "Б" погріб літ. "В", прибудований до літ. "Б" та 1/2 частину огорожі літ. "О", загальною площею 80,8 кв. м (І-й поверх).

Визнано за ОСОБА_2 право власності, в порядку поділу спільної сумісної власності колишнього подружжя, на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1, виділивши в користування приміщення у складі: ІІ-й поверх (мансардний), площею 84,6 кв. м, в тому числі: № "1-8", хол, площею 35,1 кв. м, № "1-9", житловою площею 12,3 кв. м, № "1-10", санвузол, площею 5,5 кв. м, № "1-11", житловою площею 16,3 кв. м, № "1-12", житловою площею 15,4 кв. м, господарські будівлі та споруди: гараж літ. "Г", прибудований до житлового будинку, та 1/2 частину огорожі літ. "О", загальною площею 84,6 кв. м (ІІ-й поверх, мансардний).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний об`єкт незавершеного будівництва набутий сторонами за першим позовом фактично саме в період їхнього шлюбу, а тому, його необхідно визнати об`єктом їхньої спільної сумісної власності.

При цьому суд першої інстанції враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи від 16 вересня 2013 року № 38/37-13, яким запропоновані можливі варіанти поділу спірного об`єкту незавершеного будівництва обрав варіант № 2 поділу цього об`єкту, як такий, що буде найбільше відповідати інтересам сторін у цій справі.


Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими.

При цьому апеляційний суд зауважив, що оскільки будівництво об`єкта незавершеного будівництва розпочато та проводилось за час перебування у шлюбі сторін за першим позовом, будівництво відповідає вимогам законодавства та державним будівельним нормам, стандартам і правилам, тому такий будинок може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у рівних частках.

Водночас, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вимог другого позову та зазначив, що та обставина, що фундамент спірного об`єкту був закладений під час перебування відповідача за першим позовом у шлюбі з позивачем за другим позовом не свідчить про те, що вказане будівництво є спільною сумісною чи частковою власністю сторін за позовом ОСОБА_3 . Відхилено доводи третьої особи ОСОБА_4 про те, що будівельні матеріали належать саме йому, оскільки відповідач ОСОБА_2 брав кошти у нього в борг, адже в цьому випадку спільними є лише кошти, які витрачались на той час подружжям, які і можуть бути предметом поділу, як спільного майна подружжя. Однак таких позовних вимог ОСОБА_3 не заявляла.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

У липні 2018 року ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими, При цьому, апеляційний суд послався на висновки суду касаційної інстанції у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що на момент розгляду справи судом першої інстанції, земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об`єкт незавершеного будівництва належала їй на праві приватної власності, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 листопада 2012 року, проте до участі у справі вона залучена не була. Рішення, яке ухвалене судом першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_7 стосується її прав та інтересів.

Крім того заявник наголошує на тому, що об`єкт незавершеного будівництва, як об`єкт нерухомого майна, стосовно якого може набуватись право власності, виникає лише з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва. У постановах від 19 квітня 2018 року у справі № 2-4435/2008, від 25 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11, суд касаційної інстанції зазначав, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_5

19 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач за другим позовом ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі у період з 18 лютого 2006 року до 03 березня 2009 року.

Позивач за першим позовом ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 травня 2009 року до 01 вересня 2010 року.

За рішеннями виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 30 жовтня 2006 року № 173 та від 27 жовтня 2010 року № 161, відповідачеві ОСОБА_2 дозволено виготовити проектно-технічну документацію на будівництво нового житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1251 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 06 грудня 2010 року підтверджує побудову по АДРЕСА_1, житлового будинку на замовлення відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 702247-64537 від 12 березня 2007 року, відповідачеві ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1251 га, кадастровий № 3221455300:01:060:0037, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації № 1563 від 16 грудня 2010 року індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, будівельно-монтажні роботи виконані у період з квітня 2009 року до червня 2010 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).


................
Перейти до повного тексту