Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 759/3860/17
провадження № 61-41181св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня
2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити у її користування кімнату площею 14,4 кв.м; виділити у користування ОСОБА_2 кімнату площею 14,8 кв.м; кімнату площею 15,2 кв.м, кухню площею 7,8 кв.м, коридор площею 5,3 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м, ванну кімнату площею 2,0 кв.м залишити у спільному користуванні. Стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в солідарному порядку.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду місті Києва від 21 жовтня 2014 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яке було зареєстровано 12 березня 2016 року.
Співвласником іншої 1/2 частини вказаної квартири є її сестра -
ОСОБА_2 .
Спірна квартира складається з трьох кімнат площею 15,2 кв.м, 14,8 кв.м,
14.4 кв.м; кухні, вбиральні, ванної кімнати та коридору.
У квартирі проживають: дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 разом з дитиною.
Досягти згоди щодо порядку користування квартирою між сторонами не вдається, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня
2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено в користування ОСОБА_1 кімнату площею 14,4 кв.м, виділено в користування ОСОБА_2 кімнату площею 14,8 кв.м, кімнату площею 15,2 кв.м, кухню площею 7,8 кв.м, коридор площею 5,3 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м, ванну кімнату площею 2,0 кв.м залишено у спільному користуванні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
320,20 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано принципом непорушності права власності та доведеності тієї обставини, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування спільним майном.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня
2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та стягнення судового збору скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою та компенсації судового збору відмовлено.
В частині суми судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, рішення суду змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640,00 грн.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня
2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 на час звернення до суду з даним позовом та на час ухвалення рішення судом першої інстанції не набула права спільної часткової власності на частку у спірній квартирі. Таке право у ОСОБА_3 виникло на підставі договору дарування від 27 квітня 2018 року 1/4 частки спірної квартири. Суд вказав, що в даній справі не вирішувались питання щодо прав та інтересів малолітніх осіб, при розгляді яких є обов`язковою участь органу опіки та піклування, а тому не залучення представника цього органу в якості третьої особи не свідчить про порушення судом норм матеріального або процесуального права. Доказів того, що визначений судом порядок користування спірним житлом між її співвласниками може призвести до завдання шкоди фізичному чи розумовому розвитку дітей, матеріали справи не містять.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 липня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення порушують права малолітніх дітей. Суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі Службу у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Судами не враховано, що співвласником спірної квартири також є
ОСОБА_3 , а тому твердження судів попередніх інстанцій про протилежне не відповідає дійсності.
Судами не повністю досліджено усі обставини справи, оскільки згідно технічного паспорту квартира складається із однієї ізольованої і двох суміжних кімнат, а тому висновок судів про те, що квартира складається із трьох ізольованих кімнат не відповідає дійсності.
Доводи інших учасників справи
30 серпня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня
2018 року залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що серед співвласників квартири немає малолітніх або неповнолітніх дітей, а сам факт проживання у спірній квартирі малолітніх дітей не може бути підставою для обмеження права власності одного із співвласників квартири.
Додаткові доводи заявника
21 вересня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що відзив на касаційну скаргу подано не
ОСОБА_1 .
Додаткові доводи позивача
17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду пояснення, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.
Зупинено виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 20 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва
від 19 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частині за кожною, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності позивача ОСОБА_1 на 1/2 частину вищевказаної квартири здійснена 12 березня 2016 року, а права власності відповідача ОСОБА_2 - 11 серпня 2016 року.
Відповідно до довідки з місця проживання сім`ї та реєстрації, виданої ЖБК "АЕЛІТА" 06 листопада 2017 р., в квартирі АДРЕСА_1 постійно проживають та зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_5, 2015 року народження.
Відповідно до даних технічного паспорту на вказану квартиру, остання складається з 3 кімнат житловою площею 44,4 кв.м, у тому числі: 1-а кімната - 15,2 кв.м, 2-а кімната - 14,8 кв.м, 3-я кімната - 14,4 кв.м; кухня площею 7,8 кв.м; вбиральня площею 1,0 кв.м; ванна кімната площею