Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 346/3464/17
провадження № 61-42093св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнір Валерії Дмитрівни на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів:
Малєєва А. Ю., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ? Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання нікчемним правочину.
Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2011 року в місті Коломия між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір. За умовами цього договору вона після смерті ОСОБА_3 зобов`язувалася прийняти садибу, що знаходиться в АДРЕСА_1, і сплатити за неї грошову суму. Позивачка вважає цей договір нікчемним, оскільки в ньому не досягнуто всіх істотних умов, не проведено оцінки садиби відповідно до висновку про вартість, він містить багато помилок, а також нотаріально не посвідчений і не зареєстрований.
Стосовно пропуску строку позовної давності зазначила, що про порушення свого права довідалась у квітні 2017 року, так як лише після смерті ОСОБА_4 між нею та відповідачем виникли непорозуміння щодо вартості спірної садиби, як істотної умови договору купівлі-продажу.
ОСОБА_1 просила визнати нікчемним попередній договір
від 15 березня 2011 року, укладений у місті Коломия Івано-Франківської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з цим позовом.
Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня
2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 30 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано нікчемним попередній договір від 15 березня 2011 року, укладений у місті Коломия Івано-Франківської області між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 .
Визнаючи нікчемним попередній договір від 15 березня 2011 року, укладений у місті Коломия Івано-Франківської області між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що попередній договір є нікчемним в силу статей 210, 220, 635, 640, 657 ЦК України через недодержання нотаріальної форми посвідчення договору та державної реєстрації. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов пред?явлено в межах строку позовної давності, оскільки до настання передбаченої попереднім договором події (смерті ОСОБА_6 ) сторони вважали укладений попередній договір дійсним і виявляли наміри його виконати, а спір щодо виконання договору між ними виник тільки після обумовленої ними події, перебіг позовної давності за захистом порушеного права у позивачки виник з моменту настання цієї умови.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 серпня 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кушнір В. Д. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2018 року.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статі 203, 215, 220, 261, 267, 635, 657 ЦК України щодо визначення початку перебігу строку позовної давності.
Доводи інших учасників справи
22 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката
Кушнір В. Д. залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що оспорюваний правочин не є укладеним і не створює прав та обов?язків для сторін. Позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються дослідженими доказами та відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Щодо позовної давності, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 зазначає, що виходячи з аналізу прецедентної практики застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті "права на суд", системного тлумачення статей 256, 261 ЦК України початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обидві обставини: 1) про порушення свого права, 2) про особу, яка його порушила. Ці обставини можуть стати відомі позивачу одночасно. Якщо ж ні, то початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про другу з них. Щодо першої обставини, то вона завжди є обов?язковою, адже без порушення права позивача в нього не виникає і права на позов з метою його судового захисту. Наявність у позивача відомостей лише про одну з цих обставин - як правило, це обізнаність про сам факт порушення права - не призводить до початку перебігу позовної давності.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 14 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
У серпні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнір В. Д. на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 15 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір в простій письмовій формі.
Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору, сторони зобов`язуються укласти договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 після настання події - смерті ОСОБА_3 .
В пункті 3.1. попереднього договору визначена ціна садиби, яка становить
24 500,00 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 просив застосувати строки позовної давності.