ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №804/10022/15
адміністративне провадження №К/9901/28241/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року (головуючий суддя - Юрков Є.О.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Семененко Я.В., Бишевська Н.А.)
у справі №804/10022/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС)
про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Спеціалізована ОДПІ), правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як платник податку, який щомісяця сплачує авансові внески по податку на прибуток, звільнений від обов`язку подання податкових декларацій за квартал, півріччя та три квартали. Вказує, що подані ним разом з заявою про намір досягнення податкового компромісу за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 документи були прийняті контролюючим органом як належним чином оформленні, а тому задекларована платником сума грошового зобов`язання за уточнюючим розрахунком до податкової декларації по податку на прибуток за 2014 рік є узгодженою. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що Товариство сплатило суму податкового зобов`язання відповідно до процедури податкового компромісу, оскаржуване рішення контролюючого органу №11428/10/28-01-39-01-11 від 29.04.2015 в частині відмови Товариству у використанні права скористатися процедурою податкового компромісу, для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний період - 2014 рік є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №11428/10/28-01-39-01-11 від 29.04.2015 про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки в межах досягнення процедуру податкового компромісу в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "РУШ" у використанні права скористатися процедурою податкового компромісу для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний період - 2014 рік;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на користь ТОВ "РУШ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн 08 коп., сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" згідно банківської квитанції №5884543 від 26.06.2015.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу з підстав порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що платник податків не подавав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період І квартал 2014 року, а отже не має права скористатися процедурою податкового компромісу для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за базовий звітний період - 2014 рік.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
10 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
07 липня 2018 року від Офісу великих платників податків ДФС надійшло клопотання про заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 реорганізовано. зокрема Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, шляхом її приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та заміни відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22.05.2002 та з 03.06.2002 перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
15.04.2015 Товариством подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів заяву про застосування податкового компромісу, відповідно до якої платник виявив намір про досягнення податкового компромісу відповідно до поданих уточнюючих розрахунків, згідно з наведеним переліком за 2014 рік. До заяви було додано перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість для застосування процедури досягнення податкового компромісу.
Також, 15.04.2015 Товариством за процедурою податкового компромісу було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік з додатками.
Платіжними дорученнями від 29.04.2015 №12823 та від 29.04.2015 №12824 позивачем сплачено 5% податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства у розмірі 212 455, 00 грн та податку на додану вартість у розмірі 210 600 грн відповідно.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення від 29.04.2015 №11428/10/28-01-39-01-11, яким погоджено застосування процедури податкового компромісу за сумою заниження податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку про компроміс, що складає 4 212 011 грн (сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість для досягнення податкового компромісу (5%) - 210 600 грн) та зазначено про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки в межах досягнення процедури податкового компромісу.
Разом з цим, відповідачем також вказано, що відносно поданого уточнюючого розрахунку з податку на прибуток за 2014 рік в рамках застосування податкового компромісу, розрахунок не розглядався, так як платник податків не надав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 1 квартал 2014 року та не має права скористатися процедурою податкового компромісу, для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за базовий період - 2014 рік.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (тут і надалі у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до вимог пунктів 1-3, 5, 10-12 підрозділу 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" Розділу XX "Перехідні положення" податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.