ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №804/2639/15
адміністративне провадження №К/9901/19837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Панченко О.М., судді-Туркіна Л.П., Коршун А.О.)
у справі №824/2639/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Лівобережної Міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 16.07.2012 №0000481711 та №0000491711.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу та правильність визначення своїх податкових зобов`язань.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 16.07.2012 №0000481711, яким фізичній особі-приватному підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 125 912, 62 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 16.07.2012 № 0000491711, яким фізичній особі-приватному підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 164 340, 00 грн.
- судові витрати в розмірі 2 212, 12 грн стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання умов укладених між позивачем та ТОВ "Опткомпанія", ПП "Ікспіріенс", ПП "Екосфера", ПП "Котедж", ТОВ "Трансавтолюкс", ТОВ "Агростройперспектива" договорів. Щодо не відображення позивачем у своїй податковій звітності суми у розмірі 27 083,34 грн, суди зазначили, що ці кошти надійшли на відповідний рахунок платника як помилково перераховані та підлягали поверненню останнім контрагентам, а тому правомірно не були відображені платником у своїй податкові звітності. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 16.07.2012 №0000481711 та №0000491711 є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що однією з підстав для донарахування податковим органом позивачу частини спірних сум грошового зобов`язання, зокрема, було порушення останнім пунктів 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та статті 13 розділу 4 Декрету №13-92 від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян", що не було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. Також Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами не надано належної правової оцінки наданим позивачем первинним бухгалтерським документам, зокрема, на предмет наявності в них необхідних реквізитів для таких документів, що передбачені чинним законодавством.
За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи відомості актів перевірок інших органів державної фіскальної служби, складених відносно контрагентів позивача ПП "Ікспірієнс", ТОВ "Трансавлолюкс" та ТОВ "Агростройперспектива" зазначив, що останні не знаходяться за своїм місцем реєстрації, вказав про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме: основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, сировини, матеріалів та обладнання, що є необхідними здійснення відповідних господарських операцій, що унеможливлює здійснення господарської діяльності зазначеними контрагентами позивача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 16 липня 2012 року №0000481711 в частині донарахування суми податку на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій 122 619, 47 грн, та податкове повідомлення - рішення від 16 липня 2012 року №0000491711 в частині донарахування суми податку на додану вартість та штрафних санкцій 159 005, 67 коп.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи, в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, підтверджують реальність виконання умов укладених між позивачем та ТОВ "Опткомпанія", ПП "Ікспіріенс", ПП "Екосфера", ПП "Котедж", ТОВ "Трансавтолюкс", ТОВ "Агростройперспектива" договорів. Доводи контролюючого органу про відсутність фактичного виконання умов зазначених договорів не підтверджуються жодними належними доказами та є лише припущеннями посадових осіб контролюючого органу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, про безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у 2010 році на 2 428 грн, оскільки будь-яких пояснень щодо походження цієї суми відповідачем не наведено. Разом з цим, апеляційний суд погодився з висновками контролюючого органу про заниження позивачем суми доходу за 2011 рік на 27 083, 34 грн та суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 7 050, 00 грн, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем виживалися дії спрямовані на повернення, за доводами позивача помилково перерахованих коштів, своїм контрагентам.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2015. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про наявні у наданих позивачем первинних документів недоліки, а також посилаючись на акти перевірки інших органів державної фіскальної служби зазначає про відсутність реальної можливості виконання контрагентами позивача господарських операцій з огляду на відсутність у них складських приміщень, основних фондів та трудових ресурсів, тощо.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у касаційному порядку не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 21.05.2012 по 25.06.2012 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.05.2010 по 31.12.2011.
За результатами перевірки складно акт від 04.07.2012 № 2608/17-2/ 2911719020 (далі- Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення Товариством вимог:
- п.п.7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 ВР (далі - Закону №168/97ВР) від 03.04.1997 та п.187.1. ст.187 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ у розмірі 139 723, 00 грн, а саме: вересень 2010 року - 617 грн, жовтень 2010 року - 1 675 грн, листопад 2010 року - 1 217 грн, грудень 2010 року - 5 645 грн, лютий 2011 року - 2 667 грн, березень 2011 року- 9 217 грн, квітень 2011 року - 1 067 грн, травень 2011 року - 9 358 грн, червень 2011 року - 18 950 грн, липень 2011 року - 32 779 грн, серпень 2011 року - 23 567 грн, вересень 2011 року - 7 900 грн, жовтень 2011 року - 10 425 грн, листопад 2011 року - 9 017 грн, грудень 2011 року 5 622 грн;
- ст.13 розділу IV декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26 грудня 1992 року та п. 177.2 п. 177.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (дал - ПК України), внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 112 595, 03 грн, в тому числі: за 2010 рік - 6 062, 31 грн, за 2011 рік - 106 532, 72 грн.
На підставі Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.07.2012:
- №0000481711, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 125 912, 62 грн, з яких 112 595, 03 грн - за основним платежем та 13 317, 59 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0000491711, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на 164 340, 00 грн, з яких: 139 723, 00 грн - за основним платежем та 24 617, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Контролюючий орган зазначив, зокрема, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ "Опткомпанія", ПП "Ікспіріенс", ПП "Екосфера", ПП "Котедж", ТОВ "Трансавтолюкс", ТОВ "Агростройперспектива".
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про податок на додану вартість" та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку: з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).