Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 133/3096/15-ц
провадження № 61-3094св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - орган опіки і піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - орган опіки і піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилими приміщеннями.
Позов обгрунтований тим, що при переоформленні рахунку з оплати за утримання квартири та прибудинкової території на своє ім`я, позивачу стало відомо, що його сестра ОСОБА_2, брат ОСОБА_3 та його племінниця ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебувають на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 добровільно припинила проживати та з`являтися у цій квартирі з листопада-грудня 2014 року, де її теперішнє місце проживання йому нічого не відомо, а відповідач ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми добровільно припинила проживання у вказаній квартирі з червня 2013 року, і з того часу проживає разом із дітьми та чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_3 не проживає у вказані квартирі з липня 2000 року.
Добровільно знятись з реєстраційного обліку у квартирі відповідачі не бажають, а реєстрація ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей створює для позивача суттєві проблеми, пов`язані з приватизацією цієї квартири, та завдає майнової шкоди, яка полягає в додаткових витратах на комунальні послуги, сума яких нараховується відповідно до кількості зареєстрованих осіб на житловій площі.
З урахуванням уточненених позовних вимог, просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кв. АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - з січня 2014 року, ОСОБА_2 - з липня 2015 року, ОСОБА_3 - з січня 2001 року.
У червні 2016 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про вселення.
Позов мотивувала тим, що вона разом з неповнолітніми дітьми зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира не приватизована та знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Козятина Вінницької області. До середини червня 2013 року вона проживала в цій квартирі, до того часу, поки у квартиру не поселився ОСОБА_9, який повернувся з місць позбавлення волі. Проживання з ним в одній квартирі було неможливим, між ними постійно виникали непорозуміння, скандали, у зв`язку з чим вона вимушена була виїхати. З огляду на це, ОСОБА_1 позбавив її можливості користуватися житлом і вона вимушена була оселитися разом зі своєю сім`єю у найманому житлі, оскільки іншого житла у неї немає.
Квартира належала її бабусі, де проживали її батьки та вона разом зі своєю сім`єю. ОСОБА_1 хоче приватизувати квартиру особисто. З квітня 2016 року її чоловік перебуває в зоні проведення антитерористичної операції і в неї немає можливості орендувати окреме житло, тому вона вимушена звертатись до суду за захистом своїх прав.
ОСОБА_4 просила вселити її разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року цивільні справи №133/3096/15-ц за позовом ОСОБА_1 та №133/1187/16-ц за позовом ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - орган опіки і піклування виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області, провизнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задоволено.
Визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 - з липня 2015 року, ОСОБА_3 - з січня 2001 року, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, - з січня 2014 року.
У зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про вселення у квартиру відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 487,20 грн судового збору.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 440,00 грн витрат за подання оголошення в газету про виклик до суду.
Задовольнивши первісний позов та відмовивши в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без поважних причин не проживають у спірній квартирі понад шість місяців, тому на підставі статті 71 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) вважаються такими, що втратили право користування житлом. ОСОБА_4 не навела жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 чинив перешкоди їй в користуванні квартирою та вона разом з неповнолітніми дітьми не могла проживати у цій квартирі з червня 2013 року з поважних причин.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року в частині визнання ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме: кв. АДРЕСА_1 з січня 2014 року; відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про вселення в квартиру; стягнення судових витрат та витрат за подання оголошення в газету про виклик до суду - скасоване та в цій частині ухвалене нове про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме: кв. АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про вселення в квартиру задоволено.
Вселено ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в кв. АДРЕСА_1 .
Рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 - з липня 2015 року та ОСОБА_3 - з січня 2001 року, такими, що втратили право користування жилим приміщенням кв. АДРЕСА_1 залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 963,60 коп з кожного судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 в рівних частинах по 627,60 грн з кожного судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи та дійшов передчасних висновків про необґрунтованість зустрічного позову. Позивач за зустрічним позовом зверталася до правоохоронних органів щодо створення перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою, в якій зареєстрована вона та її неповнолітні діти. Відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції не врахував інтереси неповнолітніх дітей, оскільки їх мати ОСОБА_4 іншого житла немає, а їх батько проходить службу в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО). Керуючись положенням Конвенції ООН про права дитини, статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" дійшов висновку, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незважаючи на дату їх реєстрації в квартирі, враховуючи відсутність у їх матері іншого житла, мають право на користування цим житлом. Оскільки відповідачі за зустріним позовом чинять перешкоди ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користуванні кв. АДРЕСА_1, заперечує їх вселення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову в частині позовних вимог до ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року, а рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_4 та її дітей у спірній квартирі понад шість місяців. Частиною третьою статті 71 ЖК Української РСР встановлений перелік виключень, за яких житлове приміщення зберігається за тимчасово відстунім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, що не врахував суд апеляційної інстанції.
Висновок суду апеляційної інстанції про поважність причин залишення ОСОБА_4 спірної квартири з підстав перебування ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі та її переживань за добробут дітей не узгоджується з положеннями статей 21 та 24 Конституції України, де зазначено, що всі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах, мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками.
Звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів щодо чинення перешкод ОСОБА_8 у користуванні квартирою відбулося під час розгляду справи судом першої інстанції та реєстрації її неповнолітніх дітей у спірній квартирі 09 лютого 2016 року, чому суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки.
Посилання судом апеляційної інстанції на те, що мати неповнолітніх дітей ОСОБА_4 не має іншого житла, а її чоловік - батько дітей проходить службу в зоні проведення АТО - безпідставні, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що довідка про проходження служби в зоні проведення АТО видана станом на 19 квітня 2016 року та не відображає дійсного стану речей, а судами не з`ясовано де і за яких умов мешкала сім`я ОСОБА_10 разом з неповнолітніми дітьми, починаючи з червня 2013 року.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного суду не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).