Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 759/16282/14-ц
провадження № 61-11222св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Головачова Я. В., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - Київська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2015 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - Київська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що він є одним із співвласників 1/3 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 1987 року, № 4-1818, укладеного з ОСОБА_3 . Інші частини будинку належать на праві спільної власності відповідачам.
Позивач просив визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння за зазначеною адресою, виділивши у користування ОСОБА_1 1/3 частину земельної ділянки із загальної площі земельної ділянки, що відповідно до рішення Виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1953 року № 1360 та акта від 20 листопада 1953 року, виготовленого старшим землевпорядником Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих Димою А. І., складає: довжина - 35 м, ширина - 25, 72 м, площею 0, 09 га, згідно з даними міського земельного кадастру (код ділянки 75:279:015 та 75:279:016).
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_6 проти позову ОСОБА_1 заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю. Зазначали, що запропоновані у висновку судової експертизи варіанти користування земельною ділянкою їх не влаштовують. Стверджували, що висновок експерта складений без недотримання норм матеріального права. Також зазначали, що експертом під час проведення експертного дослідження не враховано порядок користування спірною земельною ділянкою, який вже склався між співвласниками домоволодіння
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та співвласниками домоволодіння ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 за адресою: будинок АДРЕСА_1, згідно з першим варіантом на підставі висновку експерта від 15 липня 2015 року № 2-15/07, за кадастровими номерами 75:279:015 та 75:279:015.
Суд виділив у користування співвласнику ОСОБА_1 1/3 частки земельної ділянки, площею 9/3 = 300, 00 кв. м, від загальної площі земельної ділянки, площею 0, 9 га, відповідно до рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1953 року № 1360 та згідно з актом від 20 листопада 1953 року.
У сумісному користуванні співвласників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 залишено земельну ділянку, загальною площею 39, 3 кв. м, від загальної площі земельної ділянки, площею 0, 9 га, відповідно до рішення Виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1953 року № 1360 та згідно з актом від 20 листопада 1953 року, яка призначена для проходу співвласників та обслуговування будівлі.
Співвласникам ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 залишено в загальному користуванні земельну ділянку, площею 9 х 1/3 - 39, 3/4 х 3 = 300 - 29, 5 = 270, 5 кв. м, від загальної площі земельної ділянки, площею 0, 9 га, відповідно до рішення Виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1953 року № 1360 та згідно з актом від 20 листопада 1953 року, за кадастровими номерами: 75:279:015 та 75:279:015.
Лінію розділу земельної ділянки вирішено прокласти (додаток № 2 до висновку): від точки "1", яка розташована - кут фронтальної межі ( АДРЕСА_1) вздовж межі довжиною 4, 52 м до точки "2"; від точки "2" під кутом 90 град, довжиною 7, 86 м до точки "3"; від точки "3" паралельно стіні будинку, довжиною 1, 97 м до точки "4"; від точки "4" довжиною 2, 45 м до точки "5"; далі прокласти лінію згідно з розподілом будинку від точки "5" до точки "6"; від точки "6" під кутом 45 град до точки "7", яка розташована на відстані 1, 0 м від стіни будинку; від точки "7" паралельно стіні будинку довжиною 5, 58 м до точки "8"; від точки "8" до точки "9", яка розташована на тильній межі на відстані 10, 52 м від точки "10" кут тильної та правої межі.
Лінію розділу земельної ділянки вирішено прокласти (додаток № 2 до висновку): від точки "11", яка розташована на відстані 10, 23 м від точки "2", вздовж паркану до точки "13" кут будинку; далі вздовж стіни будинку до точки "15"; далі прокласти лінію згідно з розподілом будинку від точки "15" до точки "16"; від точки "16", довжиною 1, 5 м, до точки "17", яка розташована на відстані 1, 0 м від стіни будинку; від точки "17" паралельно стіні будинку довжиною 5, 13 м до точки "18"; від точки "18" довжиною 1, 75 м до точки "19", яка розташована на відстані 1, 0 м від стіни будинку; від точки "19" паралельно лінії забудови господарської будівлі довжиною 4, 41 м до точки "20"; від точки "20" до точки "21", яка розташована на тильній межі на відстані 8, 0 м від точки "27" - кут тильної та лівої межі.
Виділено ділянку загального користування - прохід та обслуговування стіни будинку в точках "13-16-17-18-26-25-23-22-12-13", площею 39, 3 кв. м, у межах: з точки "13" по стіні будинку до точки "16"; від точки "16", довжиною 1, 48 м до точки "17", яка розташована на відстані 1, 0 м від стіни будинку; від точки "17" паралельно стіні будинку довжиною 5, 13 м до точки "18"; від точки "18" паралельно стіні будинку до точки "26", яка розташована на відстані 1, 0 м від стіни будинку; від точки "26" паралельно стіні будинку на відстані 1, 2 м від неї до точки "25", яка розташована на відстані 1, 2 м від фасадної стіни будинку; від точки "25" паралельно стіні будинку до точки "23"; від точки "23" під кутом 90 град паралельно стіні будинку до точки "22", яка розташована на відстані 1, 2 м від точки "12"; від точки "22" під кутом 90 град до точки "12", яка розташована на відстані 1, 13 м від точки "13"; від точки "12" до з`єднання з точкою "13".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що суд, дослідивши матеріали справи та висновок експерта, зробив висновок щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанта АДРЕСА_4, який, на переконання суду, є більш сприятливим для співвласників домоволодіння АДРЕСА_1, щодо порядку користування земельною ділянкою, площею 0, 09 га, відповідно до часток співвласників, що відповідають розміру їх ідеальних часток у власності на будинок з врахуванням порядку користування будинком, що склався на час дослідження та об`єднання часток співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_1 - 1/3; ОСОБА_2 - 1/3; ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (разом 1/3).
Пояснення та заперечення відповідачів до висновку експерта суд першої інстанції відхилив, оскільки відповідачі не ставили перед судом вимоги щодо усунення перешкод у користуванні ними земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самовільного будівництва ОСОБА_1, відсутні рішення судів з цього приводу. Відповідачі не надали доказів до матеріалів справи, що комунікації з газопостачання, водовідведення, каналізації, які знаходяться на спірній земельній ділянці, унеможливлюють встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою за запропонованими експертом варіантами. А тому, суд вважав, що позов доведений та підлягає задоволенню частково, на підставі доказів наданих позивачем у справі, шляхом встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно з першим варіантом розподілу.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_6 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, вимог закону, не надав оцінку всім доказам у справі і дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки висновок експертизи від 15 липня 2015 року № 2-15/07 загалом за своїм змістом суперечить як вимогам закону, так і не відповідає інтересам сторін.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права, заявник зазначає, що:
- під час розгляду апеляційних скарг ним подавалися обґрунтовані заяви про відвід складу суду з підстав, визначених у пункту 4 частини першої статті 20 та частини другої статті 23 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року);
- апеляційний суд безпідставно призначив у справі повторну судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київське бюро судових експертиз та досліджень" - Константа", всупереч запереченням заявника та проханню призначити судову експертизу до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;
- в ухвалі на порушення вимог частини першої статті 144 ЦПК України 2004 року не зазначено строк проведення судової експертизи, що призвело до затягування розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційний суд під час зупинення провадження у справі та проведення судової експертизи приймав нові докази, розглядав поза судовим засіданням клопотання;
- апеляційний суд ухвалив у справі рішення на підставі недопустимих доказів, припущень, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам;
- порушено принцип рівності та змагальності сторін;
- безпідставно прийнято нові докази, подані відповідачами до суду апеляційної інстанції;
- не враховано фактичні обставини, встановлені преюдиційним рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року у справі
№ 2-208/11.
Також заявник вважає, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, правила статей 103, 120, 125 ЗК України, статей 318, 319 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_6 просили касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Зазначають, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, натомість, на переконання ОСОБА_2 та ОСОБА_8, постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з технічним паспортом, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_1 належить 1/3 частки будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 26 лютого 1987 року Р № Н-1818; ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 частки будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 06 липня 1985 року
№ 5ДН-10718; ОСОБА_5 - 1/6 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 05 березня 2004 року № 6-933; ОСОБА_6 і ОСОБА_3 - по 1/12 часток кожному на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качельніковим С. В. 06 березня 2005 року № 1449.
Будинок розташований на земельній ділянці (не приватизованій) загальним розміром 0, 12 га, однак між позивачем та відповідачами порядок користування цією земельною ділянкою не урегульовано, розмір частин земельної ділянки, що перебуває у користуванні кожного із співвласників будинку, не визначено, що призвело до виникнення спору з приводу користування цією земельною ділянкою, а саме реалізації права проходу, проїзду, прокладення мереж та забудови цієї земельної ділянки.
Рішенням Виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1953 року № 1360 надано земельну дільницю під забудову ОСОБА_9 в АДРЕСА_3 розмірі 0, 09 га, зобов`язано старшого землевпорядника Райуправління відвести зазначену дільницю під забудову протягом десяти днів.
Згідно з актом від 20 листопада 1953 року, складеним старшим землевпорядником Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих Димою А. І., встановлено, що розмір наданої в натурі земельної ділянки в АДРЕСА_3 ОСОБА_9 для будівництва жилого будинку, загальною площею 0, 09 га, в таких межах: довжина ділянки складає 35 м, ширина - 25, 72 м, що також відображено в генеральному плані садиби типового проєкту Б-101-1.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок (домоволодіння) АДРЕСА_1, що зареєстрований в інвентаризаційній справі № 44626/1456, встановлено, що станом на 28 березня 1986 року площа земельної ділянки фактично становить 0, 1203 га. За технічними паспортами № 26779 встановлено, що станом на 1990 рік площа земельної ділянки фактично становить також 0, 1203 га: норма - в межах 0, 09 га та 0, 303 га - самозахват, а станом на 21 листопада 2003 року загальна площа земельної ділянки становить також 0, 1203 га.