Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 2-887/11
провадження № 61-11187св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Селищна сільська рада Літинського району Вінницької області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте не може оформити спадщину на будинок із погосподарськими спорудами, з тих причин, що у нотаріальній конторі їй відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки у технічному паспорті на будинок зазначено, що батькові належить лише 1/3 частина будинку, а 2/3 частини належать ОСОБА_2 .
Згідно з договором дарування від 01 листопада 1990 року ОСОБА_2 подарував належні йому 2/3 частини будинковолодіння її батькові, тому просила визнати за нею право власності на житловий будинок, загальною площею 70, 7 кв. м, житловою площею 16, 4 кв. м, позначений на плані літерою А, веранду а1, сарай Б, сарай В, убиральню В1, баню Г, та земельну ділянку, розміром 0, 51 га, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Селищна сільська рада Літинського району Вінницької області відзив на позов не надала, просила розглянути справу за її відсутністю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2011 року позов задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на належні ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, такі об`єкти: житловий будинок, загальною площею 70, 7 кв. м, житловою площею 28, 7 кв. м, позначений на плані літерою А, веранду, позначену на плані літерою а1, сарай під літерою В, сарай під літерою Б, убиральню під літерою В1, баню під літерою Г, які розташовані у АДРЕСА_1, та на присадибну земельну ділянку,площею0, 51 га, для ведення особистого підсобного господарства, з яких під будівлями - 150, 00 кв. м, під двором - 150, 00 кв. м, під садом - 200, 00 кв. м, рілля - 0, 46 га, що розташовано у с. Садове Літинського району Вінницької області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що на момент смерті ОСОБА_3 належало на праві власності таке майно: будинок на АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0, 51 га, за цією ж адресою.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. У матеріалах справи наявна довідка Літинської нотаріальної контори від 28 квітня 2011 року № 599/02-14, яка підтверджує відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2, інформація про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня. За таких обставин суд першої інстанції зобов`язаний був з`ясувати насамперед, чи були перешкоди в отриманні свідоцтва на спадщину у позивача, що судом зроблено не було. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до довідки Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ВООБТІ") від 12 жовтня 2017 року № 433, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 640 станом на 31 грудня 2012 року право власності на 2/3 частини спірного житлового будинку з прибудовою та господарськими будівлями зареєстровано у КП "ВООБТІ" за ОСОБА_2 . Проте, суд першої інстанції розглянув справу без залучення ОСОБА_2, який заперечує право власності спадкодавця на спірний житловий будинок у повному обсязі. Окрім того, безпідставно судом оцінено як правовстановлюючий документ рішення сільської ради від 01 квітня 1994 року, яким вирішено передати ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0, 51 га для ведення особистого підсобного господарства, оскільки право власності на земельну ділянку на підставі цього рішення у ОСОБА_3 не виникло.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3, отже рішення не стосується його прав та інтересів, оскільки за наявності першої черги спадкоємців спадкоємці наступних черг позбавляються права на спадщину. Також зазначила, що суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач не довела, що спадкодавцю на момент смерті належало спірне майно. Права власності на житловий будинок зареєстровані відповідно до чинного на той момент законодавства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, доведено, що ОСОБА_3 є її батьком.
Рішенням Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області від 01 квітня 1994 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0, 51 га для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 25 листопада 2010 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років.
Згідно із довідкою, виданою Селищенською сільською радою Літинського району Вінницької області 07 серпня 2007 року № 124, ОСОБА_2 поховав свого брата ОСОБА_3 за власний рахунок.
Після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини звернулися дочка померлого ОСОБА_1 та брат ОСОБА_2, заведено спадкову справу № 66/2008. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося, що підтверджується довідкою Літинської державної нотаріальної контори від 28 квітня 2011 року № 599/02-14.
Згідно із довідкою Селищенської сільської ради від 02 березня 2011 року № 203 житловий будинок, власником якого рахується ОСОБА_3, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У технічному паспорті, виготовленому станом на 08 квітня 2011 року зазначено, що власниками будинку є: ОСОБА_2 - 2/3 ідеальні частки, ОСОБА_3 - 1/3 ідеальна частка.
Відповідно до довідки Селищенської сільської ради від 17 березня 2011 року № 243 за ОСОБА_3 рахувалася присадибна земельна ділянка, площею 0, 51, а саме: під будівлями - 150 кв. м, під двором - 150 кв. м, під садом - 200, 00 кв. м, рілля - 0, 46 га.
Згідно з довідкою КП "ВООБТІ"від 12 жовтня 2017 року № 433 відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 640 станом на 31 грудня 2012 року право власності на 2/3 частини житлового будинку з прибудовою та господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 09 жовтня 1990 року зареєстровано у КП "ВООБТІ" за ОСОБА_2 та записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 3-634 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на будинковолодіння від 09 жовтня 1990 року, виданого виконкомом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області на підставі рішення виконкому Літинської районної ради від 16 червня 1988 року № 96.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.