Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 205/6351/16-ц
провадження № 61-10926св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Терра Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року у складі судді Нижного А. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк"
(далі - ПАТ "Кристалбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 квітня 2007 року № 68-Ф/07/3 у розмірі 151 216, 47 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 03 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Інвест-Кредит Банк" (далі - ЗАТ "Інвест-Кредит Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 68-Ф/07/3, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відкличної невідновлювальної кредитної лінії у сумі 130 000, 00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними і комісії.
08 січня 2008 року між ЗАТ "Інвест-Кредит Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит (нова редакція кредитного договору від 03 квітня 2007 року № 68-Ф/07/3), згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 125 000, 00 грн з кінцевим терміном повернення до 08 січня 2038 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, проте свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 10 травня 2016 року в розмірі 151 216, 47 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, стверджував про необґрунтованість розміру заборгованості, а також про недоведеність отримання ним кредитних коштів.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року, позов ПАТ "Кристалбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кристалбанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 08 січня 2008 року (нова редакція кредитного договору від 03 квітня 2007 року № 68-Ф/07/3) станом на 10 травня 2016 року у розмірі 151 216, 47 грн, яка складається з: 118 863, 28 грн - заборгованість за сумою кредиту; 1 511, 68 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 792, 42 грн - проценти за користування кредитом; 20 346, 41 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 6 547, 39 грн - пеня за прострочення сплати процентів; 474, 38 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 183, 70 грн - 3 % річних та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту; 2 497, 21 грн - 3 % річних та втрати від інфляції за несвоєчасну сплату процентів.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 10 травня 2016 року у розмірі 151 216, 47 грн. Суди дійшли висновків, що відповідач всупереч положенням статті 60 ЦПК України не надав суду достатніх доказів, які б спростовували факт існування заборгованості. Суди не взяли до уваги посилання відповідача на недоведеність заявленого до стягнення розміру заборгованості, оскільки відповідачем не наданого доказів на підтвердження неправильності складеного позивачем розрахунку.
Апеляційний суд додатково зазначив, що відповідачем не доведено, що ним не укладалися кредитні договори та не отримувалися за ними грошові кошти.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року, справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник стверджує про невідповідність висновків судів обставинам справи у зв`язку з неповним їх з`ясуванням. Зазначає, що позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку заборгованості. Вважає, що ПАТ "Кристалбанк" не довів виконання банком обов`язку з надання кредитних коштів ОСОБА_1, а також їх отримання заявником, висновки судів у цій частині ґрунтуються на неналежних доказах. Також заявник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази правонаступництва ПАТ "Кристалбанк" стосовно первісного кредитора.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 квітня 2007 року між ЗАТ "Інвест-Кредит Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 68-Ф/07/3, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відкличної невідновлювальної кредитної лінії у сумі 130 000, 00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними і комісії.
Відповідно до підпункту 2.1.1 кредитного договору банк зобов`язується для проведення кредитного обслуговування позичальника відкрити для обліку розрахунків за кредитом рахунок № НОМЕР_1 .
За змістом підпункту 2.1.2 кредитного договору кредит, за наявності вільних кредитних ресурсів, надається шляхом видачі готівки з каси банку, перерахування коштів із позичкового рахунку за реквізитами, зазначеними позичальником у заявках або платіжних дорученнях в межах 130 000, 00 грн.
У період з 04 квітня 2007 року до 20 квітня 2007 року у порядку, встановленому кредитним договором, відповідачу надано кредит на загальну суму 130 000, 00 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") з 03 квітня 2007 року до 22 грудня 2014 року.
Відповідно до зазначеної виписки відповідач сплачував кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.
08 січня 2008 року між ЗАТ "Інвест-Кредит Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит (нова редакція кредитного договору від 03 квітня 2007 року № 68-Ф/07/3), згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 125 000, 00 грн з кінцевим терміном повернення до 08 січня 2038 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ними.
Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором на 10 травня 2016 року становила 151 216, 47 грн та складалася з: 118 863, 28 грн - заборгованість за сумою кредиту;
1 511, 68 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 792, 42 грн - проценти за користування кредитом; 20 346, 41 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 6 547, 39 грн - пеня за прострочення сплати процентів; 474, 38 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 183, 70 грн - 3 % річних та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту; 2 497, 21 грн - 3 % річних та втрати від інфляції за несвоєчасну сплату процентів, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.
Згідно з пунктом 1.3 Статуту ПАТ "Терра Банк", затвердженого черговими загальними зборами акціонерів 29 квітня 2013 року, ПАТ "Терра Банк" є правонаступником усіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства "Терра Банк", яке згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 25 грудня 2007 року, є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ "Інвест-Кредит Банк".
Таким чином, ПАТ "Терра Банк" є правонаступником ЗАТ "Інвест-Кредит Банк" у спірних правовідносинах.
Постановою Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 463/БТ "Про піднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії проблемних" ПАТ "Терра Банк" віднесено до категорії проблемних, а постановою Правління НБУ від 21 серпня 2014 року № 518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Терра Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.