Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 635/8827/16-ц
провадження № 61-12708св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., ОлійникА. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року у складі судді Бобко Т. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32007272 від 24 жовтня 2016 року, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору задоволення вимог іпотекодержателя від 02 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 02 листопада 2009 року між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого він та ОСОБА_3 від ОСОБА_4 отримали солідарно у строкову позику грошові кошти в розмірі 2 600, 00 дол. США з кінцевим терміном погашення 02 листопада 2010 року. 05 листопада 2010 року між ними укладено додатковий договір, яким змінено кінцевий термін повернення боргу до 02 листопада 2011 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань 02 листопада 2009 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим № 4333, відповідно до умов якого він передав, а іпотекодержатель прийняв у іпотеку нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Зазначив, що у грудні 2016 року йому стало відомо, що право власності на належну йому квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32007272 від 24 жовтня 2016 року Позивач зазначив, що договором іпотеки визначено обов`язкову умову для реєстрації права власності на предмет іпотеки - наявність виконавчого напису, яким встановлюється фактична сума заборгованості боржника перед кредитором. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності від 29 жовтня 2016 року № 71758433 підставою для виникнення права власності на спірну квартиру були такі документи: договір задоволення вимог іпотекодержателя від 02 листопада 2009 року та договір відступлення права вимоги від 24 червня 2016 року № 925. Інших документів до приватного нотаріуса для реєстрації права власності не надавалось, що є порушенням умов договору іпотеки та вимог чинного законодавства. Вважав, що станом на здійснення оскаржуваної реєстраційної дії виконавчий напис не існував та були відсутні належні документи, які б підтверджували право іпотекодержателя на звернення стягнення та суму, належну до стягнення, що залишено державним реєстратором поза увагою.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя є двома різними та незалежними способами задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до пункту 2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 листопада 2009 року сторонами відповідно до положень частини другої статті 36 Закону України "Про іпотеку" у договорі фактично визначено два способи задоволення вимог кредитора: звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Обрання способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю, а тому передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідає умовам договору про задоволення вимог іпотекодержателя та вимогам чинного законодавства, а сам договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Уприватного нотаріуса не було законних підстав для відмови в державній реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, а отже суд визнав, що під час вчинення спірних реєстраційних дій, нотаріус діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначив, що суди не врахували, що відповідно до умов пункту 2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на предмет іпотеки переходить тільки після вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак зазначений напис не було вчинено, з огляду на що суди дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у позові. Окрім цього, суди не звернули увагу на доводи позивача про те, що у нього відсутня заборгованість перед позикодавцем, на підтвердження чого надав відповідні розписки. Вважає, що зазначене свідчить про відсутність безспірності заборгованості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 17 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), 263 ЦПК України, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02 листопада 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у борг від ОСОБА_4 валютні цінності на суму 2 600, 00 дол. США, які зобов`язалися солідарно повернути позикодавцю частинами у визначені договором порядку та строки, але не пізніше ніж 02 листопада 2010 року, на підтвердження чого між ними в той же день в письмовій формі укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстраційним № 4331.
Позичальники отримали зазначену в договорі суму валютних цінностей в повному обсязі ще до підписання договору, що підтверджується змістом підпункту 1 пункту 4 та пункту 11 договору позики від 02 листопада 2009 року.
Згідно з пунктом 2 договору позики за домовленістю сторін предмет позики позичальники зобов`язуються повернути позикодавцю в обмін на підписаний ним примірник акта прийому-передачі, підписавши в свою чергу інший його примірник для позикодавця. Необхідним та достатнім доказом виконання (невиконання) позичальниками зобов`язань за цим договором є надані позичальниками або позикодавцем обопільно підписані в простій формі акти прийому-передачі.
Пунктом 4 договору визначено, що позичальники погодились, що простроченням виконання їх зобов`язань за цим договором буде недотримання строку сплати будь-якого із поточних платежів більше ніж на п`ять днів, а зобов`язання за цим договором при затриманні строку повернення позики мають бути виконанні зверненням стягнення на майно, яке є предметом договору іпотеки.
Згідно з пунктом 5 договору за прострочення будь-якого строку (пункт 1 договору) виконання зобов`язання з повернення позики позичальники повинні сплатити солідарно на користь позикодавця неустойку у розмірі 500, 00 грн за кожний день прострочення, починаючи із шостого дня.
02 листопада 2009 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 02 листопада 2009 року між ОСОБА_1 як іпотекодавцем та ОСОБА_4 як іпотекодержателем укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим № 4334, відповідно до умов якого позивач передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 84, 10 кв. м, житловою площею 49, 60 кв. м.
Сторони домовилися, що вартість предмета іпотеки складає 150 000, 00 грн (пункт 5 договору про задоволення вимог іпотекодержателя).
За пунктом 2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя при невиконанні боржниками зобов`язань за договором позики вчиняється відповідний виконавчий напис, після якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 переходить до іпотекодержателя.
Згідно із пунктом 18 зазначеного договору ця іпотека зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається відступлення іпотекодержателем забезпеченою іпотекою права вимоги іншій особі або переведення боржниками боргу, який виник із забезпеченої іпотекою вимоги на іншу особу, в тому разі якщо боржники не виконують умови договору позики.
Пунктом 19 встановлено, що договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і дія його припиняється на підставах, визначених статтею 17 Закону України "Про іпотеку".
05 листопада 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 додатково отримали у борг від ОСОБА_4 грошові кошти, на підтвердження чого між ними в той же день в письмовій формі укладено додатковий договір № 1 до договору позики від 02 листопада 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим № 2493, згідно з яким суму отриманих у позику коштів збільшено до 3 200, 00 дол. США.
Відповідно до пункту 1 додаткового договору № 1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов`язалися солідарно повернути ОСОБА_4 валютні цінності у розмірі 3 200, 00 дол. США частинами у визначені договором порядку та строки, але не пізніше ніж 02 листопада 2011 року.
Згідно із пунктом 7 додаткового договору № 1 позикодавець передав гроші у розмірі 600, 00 дол. США позичальникам ще до підписання договору, а в цілому позичальники отримали від позикодавця грошові кошти у розмірі 3 200, 00 дол. США.
24 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором про задоволення вимог іпотекодержателя) від 02 листопада 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анахіною В. М., реєстровий № 925, згідно з умовами якого первісний іпотекодержатель ОСОБА_4 відступив новому іпотекодержателю ОСОБА_2 всі права та обов`язки первісного іпотекодержателя за іпотечним договором (договором про задоволення вимог іпотекодержателя) від 02 листопада 2009 року, який укладено на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 02 листопада 2009 року зі змінами згідно з додатковим договором від 05 листопада 2010 року № 1, за умовами якого боржники зобов`язані повернути первісному іпотекодержателю грошові кошти у сумі 3 200, 00 дол. США у строк до 02 листопада 2011 року.