ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 159/4848/15
провадження № 61-10031 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДЕПТ Фінанс",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Восковської О. А. та постанову апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів Русинчука М. М., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося в суд із позовом про ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 94 943,95 доларів США та 11 674,9 грн, що еквівалентно 2 077 433,56 грн, яка складається із:
- 27 883,08 доларів США (еквівалентно 606 670,71 грн) заборгованості по тілу кредиту;
- 19 070,8 доларів США (еквівалентно 414 936,08 грн) заборгованості по процентах;
- 17 730,18 доларів США (еквівалентно 385 767,32 грн) пені за прострочення сплати тіла кредиту;
- 15 464,02 доларів США (еквівалентно 336 460,97 грн) пені за прострочення сплати процентів;
- 9876,47 доларів США (еквівалентно 214 888,93 грн) штрафів за порушення умов кредитного договору;
- 1600 доларів США (еквівалентно 34 812,26 грн) штрафу за порушення договору іпотеки;
- 11 674,9 грн штрафу за порушення договору іпотеки;
- 1772,98 доларів США (еквівалентно 38 575,9 грн) 3 % річних щодо заборгованості за тілом кредиту;
- 1546,42 доларів США (еквівалентно 33 646,49 грн) 3 % річних щодо заборгованості по процентах.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 березня 2008 року АТ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 122/08, за яким відповідач отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 32 000 доларів США під 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 02 березня 2018 року.
У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором того ж дня банк та позичальник уклали іпотечний договір, а з чоловіком позичальника ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором усім своїм майном в тому ж обсязі, що і боржник. Відповідальність боржника і поручителя перед кредитором є солідарною.
У зв`язку з тим, що станом на 18 серпня 2015 року утворилась загальна заборгованість за кредитом у розмірі 2 077 433,56 грн, банк, скориставшись правом на дострокове повернення всієї суми кредиту, просить стягнути визначену суму з відповідачів солідарно у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2017 рокупозов ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 122/08 в сумі 1 812 399,05 грн, яка станом на 18 серпня 2015 року складається з:
- 606 670,71 грн заборгованості за тілом кредиту;
- 414 936,08 грн заборгованості за процентами;
- 385 767,32 грн пені за прострочення повернення тіла кредиту;
- 336 460,97 грн пені за прострочення повернення процентів по кредиту;
- 34 800 грн штрафу (за пунктами 4.2, 4.5 договору іпотеки);
- 27 915,75 грн 3 % річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту;
- 5911,22 грн 3 % річних за несвоєчасне повернення процентів.
У задоволенні позовних вимог про стягнення частини штрафу, частини 3 % річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту, процентів відмовлено.
У задоволенні позову ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позичальник з серпня 2009 року допускала прострочення платежу по кредиту, з лютого 2009 року прострочувала сплату процентів, а з серпня 2014 року взагалі припинила повернення кредиту, тому у банка виникло право на дострокове стягнення кредитної заборгованості та нарахування неустойки відповідно до умов договору.
Представник відповідача у судовому засіданні усно заявив про застосування строків позовної давності до усіх вимог банку за позовом. Згідно пункту 8.6 кредитного договору від 05 березня 2008 року сторонами змінено строк позовної давності щодо вимог за кредитним договором включаючи неустойку та збільшено її до 10 років. У той же час сторони не домовились щодо збільшення строків позовної давності щодо вимог за статтею 625 ЦК, а тому суд вважав необхідним застосувати до цієї вимоги наслідки пропуску строку позовної давності та стягнути на користь банку лише нарахування за останні три роки перед зверненням до суду.
Кредитний та іпотечний договір передбачають різні санкції для позичальника та для іпотекодавця за порушення вимоги щодо страхування предмета застави. У даній справі особа позичальника та іпотекодавця збігаються, нею є ОСОБА_1 . За таких умов стягнення з однієї особи різних штрафів за порушення одного і того ж обов`язку - застрахувати предмет іпотеки, буде свідчити про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому з відповідача підлягає стягненню лише 1600 доларів США за порушення пункту 4.2 іпотечного договору.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 12 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 07 лютого 2017 року, договір поруки від 05 березня 2008 року № 122/08, укладений між банком та ОСОБА_2, визнано припиненим, тому вимоги банку до поручителя не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року апеляційні скарги ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
06 червня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року, до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, зупинено виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року.
У жовтні 2019 року ТОВ "Фінансова компанія "ДЕПТ "Фінанс" подало до Верховного Суду клопотання про заміну позивача правонаступником.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року клопотання ТОВ "Фінансова компанія "ДЕПТ Фінанс" задоволено, залучено правонаступника ПАТ "Брокбізнесбанк" - ТОВ "Фінансова компанія "ДЕПТ Фінанс" до участі в справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
Зазначає, що позивач надав суду заплутаний розрахунок, у зв`язку з чим відповідач просила призначити судово-економічну експертизу. Стверджує, що їй не надходив лист з експертної установи з платіжними реквізитами, а в подальшому суди необґрунтовано відмовляли їй у задоволенні повторного клопотання про проведення такої експертизи через неоплату вартості призначеної раніше експертизи.
Вважає, що з дати відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації (11 червня 2014 року) у банку припинилося право нараховувати проценти, пеню та штрафи.
Зазначає, що банк включив при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором комісію за видачу та супровід кредиту, тоді як відповідно до постанови Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2017цс16 умови споживчого кредиту, якими передбачені такі платежі, є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Стверджує, що стягнений з неї штраф на підставі пунктів 4.2.6, 7.2 кредитного договору не є неустойкою, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України неустойка стягується за порушення грошового зобов`язання, а зобов`язання укласти за свій рахунок договір страхування предмета іпотеки є супутним зобов`язанням, законодавство не містить фінансової відповідальності за невиконання таких зобов`язань за договором споживчого кредиту. Додатково зазначає, що вимога зійснити страхування предмета іпотеки у рекомендованій позивачем страховій компанії є нікчемною, оскільки суперечить частині другій статті 6 Закону України "Про добровільне страхування".
Вважає, що 3 % річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів, посилається на лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року "Аналіз практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві".
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог банку до поручителя, незадоволених вимог банку до позичальника у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від адвоката Кравченка О. П., який діє в інтересах ПАТ "Брокбізнесбанк", у якому представник позивача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, скасувати частково рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині незадоволених позовних вимог банку та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку.
Зазначає, що судом досліджувалися документи первинного бухгалтерського обліку, а судово-економічна експертиза не була проведена з вини відповідачів, які не здійснили оплату її проведення.
Стверджує, що припинення нарахування відсотків та неустойки з дня призначення уповноваженої особи ФГВФО стосується заборгованості банку перед третіми особами, а не третіх осіб перед банком.
Вказує, що з прохальної частини позову та резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що до складу стягнутої суми не входить нарахування комісій за супровід кредиту.
Верховний Суд не переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині незадоволених вимог банку, оскільки викладені у відзиві на касаційну скаргу такі вимоги не дають підстав вважати, що рішення оскаржується у цій частині. Касаційну скаргу на судові рішення позивач не подавав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 березня 2008 року АТ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 122/08, згідно умов якого позичальник отримала кредит на споживчі потреби в сумі 32 000 доларів США під 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 02 березня 2018 року.
Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту повинно здійснюватись у готівковій або безготівковій формі на відкритий банком позичальнику позичковий рахунок згідно з графіком, наведеним у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.
Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений пунктом 1.1 цього договору на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році (пункт 2.3.1 договору), нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно за поточний календарний місяць (пункт 2.3.2 договору), проценти за поточний календарний місяць сплачуються щомісяця не пізніше 10 числа наступного після звітного місяця (пункт 2.3.4 договору).