ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №813/165/16
адміністративне провадження №К/9901/28090/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Онишкевич Т.В., Хобор Р.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Блюм Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Управління, відповідач) про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 27 липня 2015 року №3719/10/13-01-15-01-10 та зобов`язання відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію з врахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що надана відповідачем податкова консультація суперечить нормам та змісту Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки аналіз законодавства дає підставив вважати, що при безкоштовній роздачі рекламної продукції для кінцевого споживача рекламні матеріали не є активом і, відповідно, - товаром, а тому розповсюдження (роздача) клієнтам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів і т.п.) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
Справа розглядалась судами неодноразово й востаннє постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року позов задоволено частково: визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію Управління, викладену у формі листа №3719/10/13-01-15-01-10 від 27 липня 2015 року; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, беручи до уваги положення підпунктів 14.1.13, 14.1.202, 14.1.244 пункту 14.1 статті 14, підпункту 185.1 статті 185 ПК України, прийшов до висновку, що розповсюдження рекламного продукту для кінцевого споживача не підпадає під поняття продажу товару, а є лише виключно засобом розповсюдження інформації, тому операції з розповсюдження рекламного продукту не можуть бути об`єктом оподаткування; разом з тим, суд, зважаючи на вимоги пункту 53.3 статті 53 ПК України, за змістом якої визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, відмовив в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання надати нову податкову консультацію як передчасної та спрямованої на майбутній захист прав, свобод і інтересів позивача.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому апеляційний суд, застосувавши ті ж норми законодавства, зазначив, що безоплатне розповсюдження брошур, флаєрів, каталогів, тобто товарів, з метою отримання в майбутньому економічної вигоди є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати з підстав, що вже наводились в позовній заяві, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулось до Управління із запитом від 06 липня 2015 року за вих.№06/07 про надання індивідуальної податкової консультації, в якому просило роз`яснити, чи є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з розповсюдження (роздачі) клієнтам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів і т.п.).
Управлінням 27 липня 2015 року надано позивачу податкову консультацію №3719/10/13-01-15-01-10, у якій зазначено, що відповідно до підпунктів 14.1.13, 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, підпункту "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "б" пункту 186.3 статті 186 ПК України операції з безоплатного розповсюдження клієнтам - кінцевим споживачам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів, тощо) є об`єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.
Не погодившись із вищезазначеною податковою консультацією, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (пункт 53.3 статті 53 ПК України).
Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.