ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №813/3807/17
адміністративне провадження №К/9901/42912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (суддя Хома О.П.) та Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Пліш М.А.) у справі №813/3807/17 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок" (далі- позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0012951414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 182600,00грн., з яких 146080,00грн. за основним платежем та 36520,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Вессанс" (далі - ТОВ "Вессанс") на підставі договору про надання послуг спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин із ТОВ "Вессанс" за період січень 2017 року, за результатами якої складено акт №923/13-01-14-14 від 06.07.2017, в якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за січень 2017 року в розмірі 146 080, 00 грн.
У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Вессанс", оскільки подані до перевірки документи (податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт) не мають статусу первинних, а відтак не можуть підтверджувати фактичне здійснення спірних операцій. Такий висновок обґрунтовано з посиланням на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0012951414, яке попередньо було оскаржено Товариством в адміністративному порядку, проте Державною фіскальною службою України скаргу залишено без задоволення (рішення від 05.10.2017 №2232416/99-99-11-01-02-25).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.07. 2017 № 0012951414.
Застосувавши положення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Вессанс") щодо надання послуг з обслуговування рекламного зображення на рекламних конструкціях, ремонту, виготовлення, демонтажу рекламних конструкцій та рекламоносіїв підтверджується матеріалами справи, що свідчить про дотримання передбачених податковим законодавством умов для формування податкового кредиту за результатами таких відносин, а відтак збільшення оскаржуваним рішенням розміру грошових зобов`язань зі сплати ПДВ є протиправним.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, наводячи нормативно-правове обґрунтування й мотиви, аналогічні викладеним податковим органом у акті перевірки.
Товариство у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. На думку позивача, рішення судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухвалені у відповідності до процесуальних норм.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.