ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа №818/53/17, адміністративне провадження №К/9901/11738/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. (суддя - Соп`яненко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019р. (судді - Катунов В.В., Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" про зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - Уповноважена особа Фонду) включити дані про його рахунок до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду по договору вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-019-000243507 від 20.05.2016 року на суму 190 000грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. позов задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017р. апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято рішення, яким провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018р. справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018р. касаційну скаргу позивача задоволено. Рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що договір позики укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, по своїй природі не є вкладом згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки та банківську діяльність".
Крім того, Уповноважена особа Фонду вказує на те, що кошти отримувались позивачем на підставі договорів позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, у відповідача відсутні підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників з огляду на положення статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2016р. між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" №980-019-000243507, згідно умов якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в сумі 190 000 грн та зараховує їх на вкладний рахунок у гривні. (а.с. 9)
20.05.2016р. між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" №980-019-000243507, відповідно до якого п. 2.2. договору доповнено абзацом такого змісту: "У разі, якщо з моменту укладення договору по день закінчення чергового строку вкладу (включно) вкладник не буде ініціювати повернення вкладу, та відбудеться пролонгація договору, банк здійснить донарахування процентів за вкладом з початку чергового строку вкладу по день закінчення чергового строку вкладу у розмірі бонусної процентної ставки на суму вкладу, що складає 24,81% річних". (а.с. 10)
Грошові кошти в сумі 190 000 грн. були перераховані на депозитний рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 5036777 від 20.05.2016р. (а.с.11)
На підставі рішення НБУ від 23.05.2016р. №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.; призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. строком на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.
13.06.2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016р. до 22.07.2016р.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. включно, призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.
Позивач звертався до відповідача із заявою про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Листом від 13.09.2016р. №3Г1/3788/1 відповідач повідомив позивача, що переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016р. в сумі 3 871,06 грн. з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-019-000227853 від 25.04.2016", в сумі 250 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-019-000232090 від 25.04.2016" та в сумі 190 000 грн. з призначенням платежу "залучення коштів на депозит згідно договору №980-019-000243507" на рахунок, що належить позивачу є нікчемним на підставі п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (а.с.15)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії неплатоспроможного банку.
Судами встановлено, що грошові кошти в сумі 190 000 грн. були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача з рахунку ДП Кіктенко І.А. На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивачем були зараховані на депозитний рахунок, тоді як відповідачем доказів того, що зазначені кошти фактично не вносилися, надано не було.
Суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Згідно положень частини третьої статті 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком суду також не надано.
Суди виходили з того, що 19.11.2016 р. набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.