Постанова
іменем України
3 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 640/1664/18
провадження № 51-5692км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Токарева Г.В.,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
представників потерпілих Матвєєвої Л.В., Марцоня Д.Г.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженої
ОСОБА_5 - адвоката Плєтньової Ю.В. і захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Токарева Г.В. на вирок Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого
2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000001322, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, та
ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та жительки АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, і кожному призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Визначено обчислювати початок строку відбування покарання: ОСОБА_1
- з 8 листопада 2017 року, а ОСОБА_5 - з 18 жовтня 2017 року.
Цивільні позови ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 задоволено і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь: ОСОБА_6 900 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 34 629,29 грн - майнової шкоди; ОСОБА_7, ОСОБА_4 , ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 по 1 000 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_3
1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 33 236,10 грн
- втраченого заробітку; ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн та 421 469 грн - майнової шкоди. Крім того, задоволено цивільні позови ОСОБА_12, ОСОБА_13 і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 100 000 грн - майнової шкоди, а на користь ОСОБА_13 500 000 грн - моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_5 засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
18 жовтня 2017 року приблизно о 20:43 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Volkswagen Touareg"(д.н.з НОМЕР_1 ), що рухався на пл. Конституціїу м. Харкові(з боку вул. Римарської у напрямку перехрестя вул. Сумської та пров. Мечникова), зупинив автомобіль перед зазначеним перехрестям за світлофором на червоний сигнал світлофора, що забороняє рух транспортних засобів. Після цього, діючи необережно, відновив рух автомобіля на заборонний червоний та жовтий сигнал світлофора і почав перетинати перехрестя і, порушуючи вимоги пп."є" п. 8.7.3, пунктів 8.10, 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не переконався у безпечності своїх дій, проявив неуважність, своєчасно не виявив небезпеки у виді автомобіля "Lexus RX 350" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_5, який рухався на цій площі (з боку вул. Короленка у напрямку вул. Сумської), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого сталося зіткнення цих автомобілів з подальшим виїздомавтомобіля
"Lexus RX 350" за межі проїзної частини та наїздом на пішоходів.
Крім того, 18 жовтня 2017 року приблизно о 20:43 ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Lexus RX 350" на пл. Конституціїу м. Харкові (з боку вул. Короленка
у напрямку вул. Сумської), наближаючись до перехрестя вул. Сумської та пров. Мечникова з перевищенням дозволеної швидкості для руху в населеному пункті, а саме зі швидкістю не менше 80 км/год, діючи необережно, порушуючи підпункти "ґ", "е" п. 8.7.3, пункти 8.10, 8.11, 12.4 ПДР, не вжила своєчасно заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до його зупинки, при включенні для неї жовтого, а потім червоного сигналів світлофору, що забороняють рух, в`їхала на перехрестя, де сталося зіткнення її автомобіля з автомобілем "Volkswagen Touareg" під керуванням ОСОБА_1, який рухався на цій площі (з боку вул. Римарської у напрямку пров. Мечникова). Унаслідок зіткнення автомобіль"Lexus RX 350" виїхав на тротуар, де стався наїзд на пішоходів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено загибель ОСОБА_14,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а ОСОБА_19 від отриманих під час події тілесних ушкоджень померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_12 завдано тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_22 - тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2019 року апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці С.І. та засудженої ОСОБА_5 залишив без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - адвоката Плєтньової Ю.В. задовольнив частково, вирок районного суду в частині вирішення цивільних позовів змінив, виключив із вироку посилання суду на солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь потерпілих сум на відшкодування моральної та майнової шкоди. При цьому постановив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках по 50 відсотків з кожного на користь: ОСОБА_6 по 450 000 грн у рахуноквідшкодуванняморальної шкоди та по 17 314,65 грн - майнової шкоди; ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 по 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, кожному; ОСОБА_3 по 500 000 грну рахунок відшкодування моральної шкоди та по 16618,05 грн втраченого заробітку; ОСОБА_10 по 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та по 210 734,50 грн - майнової шкоди. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_5 - адвокат Плєтньова Ю.В. просить скасувати вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині засудження ОСОБА_5 і стягнення з неї відшкодування майнової та моральної шкоди, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На обґрунтування своїх вимог зазначає, що у вироку місцевого суду неконкретно викладено обставини події, оскільки незрозуміло, на червоний чи жовтий сигнал світлофора виїхав на перехрестя ОСОБА_1, а також незрозуміло, на який сигнал світлофора виїхала на це перехрестя ОСОБА_5 . Крім того, не з`ясовано, які саме винні дії підзахисної утворили склад злочину, за який її засуджено, оскільки порушення ОСОБА_5 полягало лише у перевищенні швидкості руху, що не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками ДТП. За твердженням захисника, суд не визначив ступеня вини ОСОБА_5 . Вина підзахисної порівняно з виною ОСОБА_1 є значно меншою, а тому під час призначення покарання та стягнення відшкодування за цивільними позовами необхідно було виходити зі співвідношення 30 до 70%. Також, на переконання адвоката Плєтньової Ю.В., місцевий суд, пославшись кілька разів на грубість порушення її підзахисною ПДР і тяжкість наслідків, не взяв до уваги, що вони є складовими диспозиції ч. 3 ст. 286 КК, а тому ці обставини не могли додатково бути враховані як такі, що обтяжують покарання. Призначаючи покарання ОСОБА_5, суди не врахували характеру її дій, віку, того, що її притягнуто до кримінальної відповідальності вперше, наявності тяжких хронічних хвороб. Апеляційний суд усупереч вимогам статей 407, 409, 411, 414 КПК не взяв до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, вироку місцевого суду не скасував, а кримінального провадження не закрив.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Токарев Г.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на невстановлення швидкості руху автомобіля, який здійснив наїзд на пішоходів, та обставин їх травмування. Місцевий суд усупереч вимогам ч. 1 ст. 94 КПК не надав правової оцінки маневру автомобіля "Lexus RX 350" праворуч і збільшення швидкості руху перед виїздом на перехрестя. Крім того, на думку захисника, з обвинувального акта необґрунтовано виключено посилання на порушення ОСОБА_5 п. 12.3 ПДР, у той час коли пред`явлене обвинувачення містить диспозицію цієї норми. Висновок суду першої інстанції про наявність причинного зв`язку між порушеннями ПДР з боку засуджених та наслідками злочину зроблений на припущеннях, що свідчить про недоведеність того, що у діях ОСОБА_1 є склад злочину. Також, як зазначає захисник, цей суд не врахував характеру і тяжкості порушень ПДР, допущених кожним із водіїв, та не виклав мотивів визначення рівного ступеню участі засуджених у вчиненні злочину. Київський районний суд м. Харкова, використавши висновок експертів Харкіського НДІСЕ та допитавши їх під час судового розгляду, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит експертів Дніпропетровського НДІСЕ і не врахував висновку цих експертів, що, на переконання захисника, свідчить про порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів. У матеріалах кримінального провадження відсутні письмові повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_1, що залишає відкритим питання про дотримання порядку кримінального провадження стосовно цих осіб. Щодо таких порушень сторона захисту ставила питання перед апеляційним судом, однак він усупереч вимогам ст. 419 КПК цих доводів не перевірив та не надав їм належної оцінки, не висловив своїх міркувань. Вказуючи на безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд переважно навів висновки суду першої інстанції та вказав формальні підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилися доводи сторони захисту про порушення ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в аспекті передбачуваності закону, оскільки ОСОБА_1 не міг передбачити, що його дії становлять порушення п. 10.1 ПДР. Відмовивши у задоволенні клопотання захисника та не дослідивши жодного доказу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про рівність участі та вини ОСОБА_1 і ОСОБА_5 у вчиненні злочину, що, на думку захисника, є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів.
Представник потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвокат Матвєєва Л.В. у своїх запереченнях на касаційні скарги вказувала на безпідставність та необґрунтованість скарг, а тому просила залишити їх без задоволення.
Захисник Токарев Г.В. у запереченнях на касаційну скаргу захисника
Плєтньової Ю.В. вказував про відсутність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Токарев Г.В. та засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі зазначеного захисника.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представники потерпілих Матвєєва Л.В. і Марцонь Д.Г. просили касаційні скарги захисників залишити без задоволення.
Прокурор Шевченко О.О. висловила думку про необхідність залишення касаційних скарг захисників засуджених без задоволення, а судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом за нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд, здійснюючи перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, не перевіряє їх у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд, який дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження проведено повно, всебічно, об`єктивно, а вирок місцевого суду про визнання винуватими ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та призначення їм покарання постановлено з додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, залишив без задоволення апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці С.І., засудженої ОСОБА_5 та частково задовольнив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, навівши докладні мотиви прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, сформований із дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд правильно поклав показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_5, допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та потерпілої ОСОБА_22 - очевидців дорожньо-транспортної пригоди, а також дані протоколів слідчих дій та висновки експертів.
Зокрема, на підставі показань свідків, експертів, висновків комплексної судової автотехнічної експертизи та фототехнічої експертизи і експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису від 1 листопада 2017 року № 20033/20034/20035, комісійної судової автотехнічної експертизи від 11 грудня 2017 року № 23203, комплексної судової автотехнічної, автотоварознавчої, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису від 12 січня 2018 року № 26386/26387/132/133, додаткової комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису від 1 листопада 2018 року № 23922/23923/23924, комісійної судової автотехнічної експертизи від 11 грудня 2018 року № 6268/18, районний суд встановив, що порушення водієм автомобіля "Volkswagen Touareg" ОСОБА_1 вимог пп. "є" п. 8.7.3, пунктів 8.10, 10.1 ПДР та водієм автомобіля "Lexus RX 350" ОСОБА_5 вимог підпунктів "ґ", "е" п. 8.7.3, пунктів 8.10, 8.11 ПДР мають причинний зв`язок із виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Такі обставини були також ретельно розглянуті та належно оцінені під час перегляду вироку судом апеляційної інстанції.
Крім того, з висновків експертів від 31 жовтня 2017 року № 19928/20335 та від 14 листопада 2017 року № 19929/20334 місцевий суд встановив, що до дорожньо-транспортної пригоди автомобілі "Lexus RX 350" та "Volkswagen Touareg" не мали технічних несправностей, які могли бути технічними причинами її виникнення.
Так, диспозиція ст. 286 КК є бланкетною, і для з`ясування того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
При цьому для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, має бути встановлено три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті кільком потерпілим) та причинний зв`язок між діяннями і наслідками.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що у випадках, коли передбачені ст. 286 ККсуспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суд повинен з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було порушення зазначених правил одним водієм причиною їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 і ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував їх дії за ч. 3 ст. 286 КК. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у висновках у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" (рішення від 21 квітня 2011 року) та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" (рішення від 6 грудня 1998 року). Так, у зазначених рішеннях вказано, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою". Тому колегія суддів відхиляє доводи захисника засудженої ОСОБА_5 щодо невстановлення фактичних обставин та суперечливості наведених у вироку місцевого суду висновків.
Неспроможними також є доводи захисника ОСОБА_1 про те, що суд, зосередившись на дослідженні обставин зіткнення транспортних засобів, залишив поза увагою обставини травмування потерпілих, у тому числі смертельного. У зв`язку з цим необхідно відзначити, що у п. 1.10 ПДР дано нормативне визначення поняттю "дорожньо-транспортна пригода" - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Суд першої інстанції комплексно на підставі доказів проаналізував обставини цієї ДТП і неодноразово, різнобічними формулюваннями у вироку виклав обгрунтовані висновки, що вказують на встановлення причинного зв`язку між вищезазначеними порушеннями ПДР, допущеними ОСОБА_1 та ОСОБА_5, і спричиненням ДТП включно з її наслідками у виді: загибелі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; отримання потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, а потерпілими ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_22 - тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Колегія суддів уважає, що суд правильно зіставив фактичні обставини вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 суспільно небезпечних діянь, належним чином встановив характер і черговість порушень, причинний зв`язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху кожного з них і неподільними суспільно небезпечними наслідками, що настали. При цьому порушення ПДР як ОСОБА_5, так і ОСОБА_1 є самостійними, не були вимушеними та не обумовлені створенням аварійної ситуації одним із водіїв щодо другого, жоден із них не мав пріоритету в русі. Кожен із водіїв мав можливість шляхом виконання ПДР уникнути зіткнення, а отже і спричинення суспільно небезпечних наслідків.