Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 343/1960/17
провадження № 61-12177св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Гошівська сільська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року у складі судді Андрусіва І. М. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, у якому просили поновити їх особисті немайнові права шляхом повернення їм нерухомого майна - садиби, яка знаходиться на АДРЕСА_1 ; стягнути з Гошівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 200 000, 00 грн відшкодування завданої майнової шкоди та 50 000, 00 грн відшкодування завданої моральної шкоди.
Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що 25 березня 1976 року виконком Гошівської сільської Ради депутатів трудящих на підставі рішення № 6 надав ОСОБА_2 право будівництва індивідуального жилого будинку у с. Гошів на земельній ділянці, площею 0, 79 га, яка знаходилася у її користуванні. Згідно з генеральним планом с. Гошів та рішенням Гошівської сільської ради від 17 червня 2004 року № 280-13/2004 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки, загальною площею 0, 7362 га, у тому числі земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться на АДРЕСА_1, та земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 0, 4862 га, для ведення особистого селянського господарства, яка примикає до ділянки № НОМЕР_1 .
16 грудня 2009 року Гошівською сільською радою рішенням №906-5/2009 затверджено уточнені площі земельних ділянок, які передані у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, а саме необґрунтовано і безпідставно зменшено розмір земельної ділянки, наданої їм для ведення особистого селянського господарства з 0, 4862 га до 0, 3257 га, тобто, земельну ділянку, площею 0, 1738 га Гошівська сільська рада незаконно відчужила під приводом її належності до складу прибережної захисної смуги, при цьому акт прибережної захисної смуги відсутній.
Позивачі вважали, що Гошівська сільська рада незаконно змінила категорію земельної ділянки - садиби, площею 0, 1738 га, порушила вимоги до ведення Державного земельного кадастру України, знищила межі садиби, що підтверджується експлікацією земель. Відомості про те, що на річці Лужанка встановлена прибережна захисна смуга у с. Гошів, не відповідають дійсності, оскільки Комісією з проведення реорганізації управління Держкомзему у Долинському районі у листі від 25 серпня 2011 року № 06/0055 зазначено, що смуга відведення перебуває на стадії уточнення. Прибережної захисної смуги на р. Лужанка не встановлено, а отже, підстави для уточнення площ їхньої земельної ділянки у сільської ради відсутні. Разом з тим, оскільки огорожа садиби відсутня, щорічно знищується урожай на ній, в результаті чого позивачам завдається майнова та моральна шкода Гошівською сільською радою.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Гошівської сільської ради про поновлення порушеного особистого немайнового права та відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що рішення Гошівської сільської ради від 16 грудня 2009 року № 906-25/2009, яким затверджено уточнені площі земельних ділянок, які передані у власність позивачам, є дійсним, судовим рішенням не скасоване. Суд також встановив, що гідрологічний пост Гошів функціонує та знаходиться у с. Гошів завжди на одному місці з 1958 року. Земельна ділянка, на якій розташований гідропост, знаходиться у прибережній захисній смузі р. Лужанка, належить на праві постійного користування Львівському обласному центру з гідрометеорології відповідно до державних актів, серії ЯЯ № 126568 та серії ЯЯ № 126568, виданих 28 жовтня 2011 року. Пост здійснює свою діяльність відповідно до вимог керівних документів з питань гідрометеорологічної діяльності.
Твердження позивачів про те, що будівля посту є самочинною, а також про те, що Гошівська сільська рада використовує садибу не за цільовим призначенням шляхом підроблення документів в шахрайський спосіб та незаконно відчужила їхнє нерухоме майно, а саме: сад, контурну огорожу, підземні і наземні комунікації та землю, не знайшли свого підтвердження. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечували позивачі, вони фактично користуються спірною земельною ділянкою, зокрема, збирають урожай з плодових дерев, які на ній розміщенні та косять траву для худоби. З урахуванням наведеного також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача суми відшкодування майнової та моральної шкоди.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2012 року, у справі № 2-157/2012, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішення Гошівської сільської ради від 16 грудня 2009 року № 906-25/2009, а також рішення Гошівської сільської ради від 29 червня 2011 року № 85-6/2011 про виділення земельної ділянки гідрологічному посту Гошів, а також виданого на його підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 28 жовтня 2011 року, серії ЯЯ № 126569. Крім того, ОСОБА_1 також відмовлено у задоволенні його позову до Гошівської сільської ради та Стрийського гідрометеоцентру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 1996 року у справі № 2-234/1996.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявника зазначають, що суди неналежним чином оцінили надані позивачами докази та не врахували, що відповідач за рахунок землі, що належить позивачам, передав частину земельної ділянки Львівському регіональному центру з гідрометеорології. Окрім цього, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що суд першої інстанції протиправно відмовив позивачам у задоволенні клопотання про допит свідків. Судами не було повно та всебічно з`ясовані обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також посилались на те, що постійні погрози, наклепи та образи з боку відповідача порочать честь та гідність позивачів в очах односельчан, ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), 263 ЦПК України, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконкому Гошівської сільської Ради депутатів трудящих від 25 березня 1976 року № 6 згідно із затвердженим проектом планування та забудови с. Гошів, погодженим районним архітектором, надано ОСОБА_2 право будівництва індивідуального жилого будинку у с. Гошів на земельній ділянці, яка знаходиться у її користуванні. Зобов`язано забудовника після побудови нового будинку старий повністю знести.
Рішенням Гошівської сільської ради від 17 червня 2004 року № 280-13/2004 ОСОБА_2 ухвалено передати у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 7362 га, в урочищі "За рікою", а саме: 0, 25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки); 0, 4862 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відділом земельних ресурсів погоджено надання земельних ділянок, загальною площею 0, 7362 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 за умови виключення з площ земельних ділянок прибережної захисної смуги та погодження меж з усіма суміжними землекористувачами (обмеження та обтяження: прибережна захисна смуга р. Лужанка), про що свідчить висновок Долинського районного відділу земельних ресурсів від 27 лютого 2006 року № 58.
Рішенням Гошівської сільської ради від 16 грудня 2009 року № 906-25/2009, беручи до уваги матеріали геодезичної зйомки, затверджено уточнені площі земельних ділянок, які підлягають передачі у власність позивачам рішенням Гошівської сільської ради від 08 червня 2007 року № 148-10/2007, в розмірах: земельна ділянка, площею 0, 2500 га, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_1, площею 0, 3257 га АДРЕСА_1 - для ведення особистого селянського господарства.
Також встановлено, що з 01 лютого 1958 року у центрі с. Гошів на 145, 00 м нижче моста шосейної дороги Стрий - Івано-Франківськ розташований гідрологічний пост Гошів, який є структурним підрозділом Карпатської гідрометеорологічної обсерваторії та входить до державної системи гідрометеорологічних спостережень Львівського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Рішенням Гошівської сільської ради від 29 червня 2011 року № 85-6/2011 цього посту виділено земельну ділянку, площею 0, 0072 га.
Земельна ділянка, на якій розташований пост та частина городу ОСОБА_1, відноситься до прибережної захисної смуги вздовж р. Лужанка.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (статі 13, 14 Конституції України).