Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 303/5942/17
провадження № 61-43001св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Жданова В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана адвокатом Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з метою перерахування коштів за навчання в ДВНЗ "Ужгородський національний університет" 22 жовтня 2012 року було укладено угоду № SAMD № 52000069398859 про відкриття рахунку в АТ КБ "ПриватБанк". Попередньо, 15 жовтня 2012 року, коли вона звернулася до банку з проханням відкрити рахунок, їй повідомили, що такий може бути відкритий лише після оформлення анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк". Їй надали для ознайомлення умови і правила на 28 аркушах форматом шрифту № 9 та не повідомили, що оформленням такої анкети-заяви, вона фактично укладає договір кредиту. При цьому, згода її батьків на оформлення такої анкети-заяви не надавалася. 07 листопада 2016 року до неї банком було пред`явлено позов про стягнення заборгованості в сумі 13 205,99 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 258,61 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8 642,33 грн, заборгованості за пенею та комісією 3 200 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: штраф фіксована частина - 500 грн, штраф процентна складова - 605,05 грн.
Позивач вважала, що укладений з банком договір №б/н від 15 жовтня 2012 року слід визнати недійсним, оскільки станом на момент його укладення вона була неповнолітньою особою - ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого банк порушив вимоги статті 32, 222 ЦК України, а саме - щодо укладення правочинів неповнолітніми особами лише за згодою батьків та прийняв від неї анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк" і встановив їй ліміт на кредит в розмірі 300 грн. Згода батьків на отримання кредиту не надавалась, оскільки ні вона, ні її батьки не потребували від банку жодних коштів. Про існування саме кредитного договору від 15 жовтня 2012 року № б/н вона дізналася лише з позову, пред`явленого до неї банком 07 листопада 2016 року. Оскільки позивач вважала, що користується лише коштами, які на її рахунок перераховували її батьки, то і не здогадувалася про існування заборгованості перед банком.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір від 15 жовтня 2012 року № б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк";
застосувати наслідки недійсності вказаного правочину, передбачені статтею 216 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 січня 2018 року у складі судді Пак М. М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір № б/б від 15 жовтня 2012 року у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк". Застосовано наслідки недійсності договору № б/б від 15 жовтня 2012 року у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до статті 216 ЦК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна", що також підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду, однак на момент вчинення цього правочину ОСОБА_1 виповнилось лише повних 17 років, тобто, кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою в стані неповної цивільної дієздатності. Докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_1 на укладення цього кредитного договору у справі відсутні.
Характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов`язок позичальника регулярно в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Оскільки ОСОБА_1 уклала кредитний договір із АТ КБ "ПриватБанк" у віці 17 років без згоди батьків та органу опіки та піклування, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, то вказаний кредитний договір не відповідає вимогам частини другої статті 203 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним.
Суд першої інстанції зазначив, що хоч оспорюваний правочин вчинено 15 жовтня 2012 року, проте позивач довідалася про порушення свого права тільки 07 листопада 2016 року, коли до неї було пред`явлено банком позов про стягнення заборгованості, а тому у задоволенні клопотання про застосування позовної давності необхідно відмовити.
Суд першої інстанції вказав про безпідставність доводів банку щодо зміни кредитного ліміту з нульового значення до 300 грн після досягнення позивачем повноліття, оскільки незалежно від часу надання банком кредитних коштів за даним договором, підставою відповідальності за ним є передусім умови письмового правочину, дійсність яких можлива лише від самого початку дії договору, а не внаслідок додержання певної умови, жодної із яких сторонами додатково не передбачено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 січня 2018 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір № б/н від 15 жовтня 2012 року у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", в частині встановлення послуги з надання кредитного ліміту. Застосовано наслідки недійсності договору № б/н від 15 жовтня 2012 року у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до статті 216 ЦК України, шляхом повернення ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" 300 грн, отриманих за недійсним договором в цій частині.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно статті 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. На момент вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_1 виповнилось лише повних 17 років, тобто, кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою за межами її цивільної дієздатності. Докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_1 на укладення цього кредитного договору в матеріалах справи відсутні. Оскільки, оспорюваний правочин був вчинений неповнолітньою ОСОБА_1 за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним лише в частині встановлення ОСОБА_1 послуги з надання кредитного ліміту. В іншій частині цей договір будь-яких прав позивачки не порушує, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання його недійсним в цілому, як помилково вважав суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було укладено договір, який не виходить за межі дрібного побутового правочину і укладення такого не потребує подальшої згоди батьків, колегія суддів відхилила, оскільки характер кредитних правовідносин не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому в разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" через представника Сокуренка Є. С. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Оспорюваний правочин не виходить за межі дрібного побутового правочину і його вчинення не потребує згоди батьків. На момент збільшення кредитного ліміту позивач вже була повнолітньою, користувалася кредитними коштами та погашала заборгованість. Вказує, що суди не застосували наслідки спливу позовної давності.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у касаційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог. В іншій частині постанова апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржується, тому не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання постанови апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року відмовлено.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.