Постанова
Іменем України
03 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 561/910/18
провадження № 61-13992св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року у складі судді Дідика А. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов обгрунтовано тим, що упродовж 2007-2008 років та у 2012 році позивач надав ОСОБА_2 в позику грошові кошти в сукупному розмірі 20 000,00 доларів США на підтвердження чого відповідач надав йому розписку від 14 квітня 2012 року, згідно з якою боржник зобов`язувався повернути йому усю суму боргу протягом трьох місяців з моменту написання розписки.
Відповідач надав ще дві розписки від 02 січня 2008 року та ще одну (без дати) на підтвердження передачі коштів у сумі 15 000,00 доларів США.
Відповідач зобов`язувався повернути йому кошти загальною сумою 20 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подачі позовної заяви складає 561 237,00 грн, оскільки підтвердив це розпискою від 14 квітня 2012 року, а також сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми боргу згідно з розрахунком долученого до позовної заяви у розмірі, як він вказує за Варіантом 1 за період з 15 липня 2012 року до 21 вересня 2018 року - трьох процентів річних 104 184,14 грн; інфляційних збитків 777 481,62 грн; за Варіантом 2 (уразі початку перебігу позовної давності з 01 лютого 2016 року) за період з 01 лютого 2016 року до 21 вересня 2018 року трьох процентів річних 44 426, 20 грн, інфляційних збитків 178 753,98 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами укладення між ним та відповідачем договору позики та передачі грошової суми позичальнику, оскільки надані копії письмових доказів не містять відомостей про дату передачі позики (частки позики), дату повернення суми позики, що унеможливлює встановити факт передачі грошових коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
19 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували визнання відповідачем факта отримання позики у розмірі 3 000,00 доларів США, що не може свідчити про недоведення факта отримання відповідачем спірних грошових коштів.
З огляду на зазначене, необгрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недоведення позову, зокрема судами не наведено мотивів неврахування вказаної обставини.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-232цс16 у разі неспростування презумпції правомірності договору у справі, що переглядається, всі права, набуті сторонам правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено оригінали письмових доказів, наданих позивачем у підтвердження існування договірних відносин позики між сторонами, а саме: "Пояснюючу записку" (а. с. 5) від 14 квітня 2012 року підписано ОСОБА_3 у якій зазначено, що (текст зазначено мовою оригіналу) " ОСОБА_2 позичив протягом 2007-2008 років двадцять тисяч американських доларів. 20 Т США з допомогою матері ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який у його присутності позичив у стороннього чоловіка три тисячі США та п`ять тисяч американських доларів у другого чоловіка, да тисячу на весілля. Да моя мати ОСОБА_4 позичила мені три кредіти в Банках да у знакомих і в родини напозичала, що обща сума составіла десять тисяч доларів США. Ще я позичив гривнями в сумі тисячу доларів на весільні расходи, да ще тисячу доларів позичив на кредіт ………, це все для мене позичав ОСОБА_1 який протягом всіх цих років виплачував мої долги та я як він проживає разом з моєю матір`ю. Я обіцяв їм повернути гроші в сумі двадцять тисяч США доларів, да в мене не получилось, але в цьому місяці поверну все по нулях. ….". Пояснююча записка підписана ОСОБА_3 (ініціалів не зазначено) 14 квітня 2012 року та засвідчена ОСОБА_4 ; - розписку (без зазначення дати) (а. с. 6) за підписом ОСОБА_3 (ініціалів не вказано), де вказано, що (наведено мовою оригіналу) " ОСОБА_5 . Мені ОСОБА_1 позичив у ……..? 15т000 (доларів)." Далі по тексту вказано на неможливість віддати позичені кошти. У останньому абзаці зазначено "Я, обіцяю, що буду старатись скоро віддати вам усі 15т000 (доларів) і проценти". Дати підпису не вказано. - Лист (без назви) (а. с. 7) за підписом ОСОБА_3 (ініціалів не вказано) від 02 січня 2008 року. За змістом якого (наведено мовою оригіналу) " ОСОБА_5 . Беру гроші двадцять п`ять тисяч гривень у ОСОБА_6, які були передані ОСОБА_7 . Долг обязан повернути до 02.07.08 ………".
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у "Пояснюючій записці" наданій позивачем та у позовній заяві зазначено, що протягом 2007-2008 років позивач позичав відповідачеві частинами грошові кошти, загальна сума яких склала 20 000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути "в цьому місяці".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.