ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 683/1084/17
провадження № 61- 42845 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство з експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2018 року в складі судді Завадської О. П., та на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року в складі колегії суддів Гринчука Р. С., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до КП "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради та просив визнати незаконним наказ директора підприємства від 06 квітня 2017 року № 26-К про звільнення з роботи; поновити його на роботі на посаді юрисконсульта підприємства, стягнути з відповідача 74 683 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 06 квітня 2017 року по 14 березня 2018 року та зобов`язати відповідача надати невикористану чергову відпустку.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 18 березня 2002 року працював на посаді юрисконсульта КП "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради. Наказом роботодавця від 06 квітня 2017 року № 26-К він звільнений із займаної посади в зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач уважав, що звільнений з порушенням передбаченого законом порядку, оскільки фактично скорочення штату не відбулося й роботодавець не врахував наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на підприємстві відбулися змін в організації праці, й можливості запропонувати працівникові посади для переведення, як і забезпечити реалізацію його права на переважне залишення на роботі, були відсутні, оскільки штат працівників скоротився, тому позивач звільнений із посади з дотриманням установленого законом порядку.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 березня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Указує про неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 18 березня 2002 року ОСОБА_1 працював на посаді юрисконсульта КП "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради.
Наказом роботодавця від 07 листопада 2016 року № 82-к "Про скорочення штату працівників" визначено, що з метою підвищення ефективності і оптимізації управління підприємством, на підставі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей підприємства та на виконання вимог НКРЕКП необхідно внести істотні зміни до організації виробництва і праці підприємства, до його структури та скоротити штат працівників. До 08 січня 2017 року скоротити одну штатну одиницю - юрисконсульт.
Попередженням від 07 листопада 2016 року № 812 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу від 07 листопада 2016 року № 82-к "Про скорочення штату працівників" одна штатна одиниця юрисконсульта до 08 січня 2017 року буде виведена зі штатного розкладу, й позивач є одним із кандидатів, що підлягає звільненню з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці та скороченням штату працівників.
Наказом директора підприємства від 06 квітня 2017 року № 26-к позивач звільнений з роботи з 06 квітня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників.
Виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 18 грудня 2016 року по 06 квітня 2017 року за 9 календарних днів та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.
В преамбулі наказу про звільнення зазначено, що він приймається згідно з наказом директора від 07 листопада 2016 року №82-к "Про скорочення штату працівників КП "Тепловик" та згідно з рішенням профспілкового комітету від 05 квітня 2017 року, яким надана згода на звільнення ОСОБА_1 .
Починаючи з дня попередження ОСОБА_1 про звільнення та до дня його звільнення з роботи в КП "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради вакантні посади були відсутні.
Мотивувальна частина