Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 569/17303/15-ц
провадження № 61-26156св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
позивач - виконавчий комітет Рівненської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - об`єднання співвласників гуртожитку "Водограй-42",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2018 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року виконавчий комітет Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - об`єднання співвласників гуртожитку "Водограй-42", про виселення без надання жилої площі.
Позов мотивований тим, що відповідач тривалий час без достатньої правової підстави проживає у кім. АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2018 року, позов задоволено, виселено ОСОБА_1 із самовільно зайнятої кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх доведеності та обґрунтованості, оскільки доказів законності вселення і проживання відповідача саме у кім. АДРЕСА_1 нею надано не було. В той же час, позивачем обґрунтовано стверджено про те, що їй пропонувалося інше місце проживання в цьому ж гуртожитку, а кімнату, яку вона займає, надано іншій особі для проживання.
Короткий зміст вимог наведених у касаційних скаргах
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 19 березня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин при вирішенні справи № 569/17303/15-ц норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню - 116 ЖК УРСР. Суд не звернув увагу на те, що з позовом до суду першої інстанції звернувся неналежний позивач. Позивачем по такій справі мала бути Рівненська міська рада, а не її виконавчий комітет як окремий суб`єкт, оскільки до позову не надано доказів делегування повноважень Рівненською міською радою. Крім того, розгляд справи в апеляційному суді було здійснено із порушенням частини першої статті 369 і підпунктів 5 і 7 частини першої статті 411 ЦПК України. Позов щодо виселення із займаного житла є немайновим, але малозначним судами першої та апеляційної інстанції не визнавався, а тому суд апеляційної інстанції не мав права проводити судове засідання без виклику учасників.
Аргументи учасників справи
Відзив до Верховного суду на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 569/17303/15-ц надійшли до Верховного Суду та 02 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь- кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.