ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №805/2353/16-а
адміністративне провадження №К/9901/41694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя - Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (колегія суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі № 805/2353/16-а за позовом Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "ВКФ УНІПРОМ" (далі - Підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 8.07.2016 №0000161201.
В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 637500,00 грн., оскільки господарські операції позивача з ТОВ "БК ФОРС" (правонаступник - ТОВ "БК СТОКВІЛ") здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 8.07.2016 №0000161201.
Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з Підприємством ТОВ "БК ФОРС" є необґрунтованими, відповідно є протиправними збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в тому числі нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням щодо даної операції. Мотивуючи рішення, суди зауважили, що позивач надав належні документи первинного та бухгалтерського обліку, якими спростовані висновки відповідача. При цьому суди зауважили, що відповідач, в більшості, виходив з податкової інформації в розрізі господарських правовідносин ТОВ "БК ФОРС" (ТОВ "БК СТОКВІЛ") з іншими суб`єктами господарювання.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із названим вище контрагентом.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України, позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.06.2016 за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ПП "ВКФ УНІПРОМ" з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за травень 2015 року та податку на прибуток підприємств за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ "БК Форс" (ТОВ "БК СТОКВІЛ") відповідачем складено акт від 22.06.2016 №222/05-19-14-02/35705471.
З висновків вбачається, що підприємством, серед іншого, порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження задекларованого показника суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 425000 грн. за травень 2015 року.
8.07.2016 на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 637500,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 425000 грн., за штрафними санкціями - 212500 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що такий висновок контролюючим органом був зумовлений, у тому числі, виявленим фактом відсутності настання реальних наслідків за правочином, укладеним позивачем, що обґрунтовано податковою інформацією отриманою відносно його контрагентів, а також відсутністю сертифікатів якості на товар та неможливості фактичного здійснення операцій по ланцюгу постачання до позивача.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду, який їх скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.