ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №260/341/19
адміністративне провадження №К/9901/33159/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І. від 23.10.2019
у справі № 260/341/19
за позовом ОСОБА_1
до Перечинської міської ради Закарпатської області
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Перечинської міської ради Закарпатської області (далі також - відповідач), в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 11.10.2018 №357 в частині відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 11.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будинку в розмірі 0,10 га.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 скасовано та закрито провадження у цій справі.
4. 29.11.2019 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, в якій просить таку скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 відкрито касаційне провадження у даній справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Перечинської селищної ради від 15.02.2001 у зв`язку з продажем адмінбудинку було вирішено вилучити від Відкритого акціонерного товариства "Агрокомплекс" земельну ділянку 0,3577 га за адресою: АДРЕСА_1 та надати в постійне користування для соціальних послуг позивачеві у зв`язку з придбанням адмінбудинку.
7. У подальшому 28.09.2001 позивач отримала державний акт на право постійного користування даною земельною ділянкою серії І- ЗК №001612 (далі - Державний акт) для обслуговування благодійного фонду.
8. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.01.2006 №5 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована будівля "Притулок для дітей - сиріт сімейного типу" 571,7 кв.м, яка на праві приватної власності належить позивачеві.
9. 12.04.2018 позивач звернулася до Міської ради з заявою, якою повідомила, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є нежитловим, однак вона має намір перевести його в житловий, та просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,10 га для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою в розмірі 2,0 га.
10. Листом від 25.05.2018 №67/05-12 відповідачем повідомлено позивача, що запитувана нею земельна ділянка надана їй у постійне користування для обслуговування благодійного фонду. Чинною містобудівною документацією вказана територія не передбачена для житлової забудови та для введення особистого селянського господарства.
11. Також з тих самих питань позивач зверталася до відповідача 20.07.2018 та 17.09.2018 і просила розглянути повторно її звернення.
12. За результатами розгляду заяви позивача пунктом 17 Рішення від 11.10.2018 №357 їй було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,10 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування генеральному плану та вимогам частини четвертої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також пунктом 4 рішення відповідача від 11.10.2018 №359 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю поданого клопотання (заяви) вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а саме до клопотання (заяви) повинні бути додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
13. Вважаючи рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,10 га, незаконним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернулась до суду із цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що оспорюване рішення відповідача є незаконним, оскільки у Перечинської міської ради Закарпатської області відсутні нормативно-правові акти, генеральні плани населених пунктів та інша містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджені у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідач не міг відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування будинку в розмірі 0,10 га з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
15. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для обслуговування благодійного фонду і дана земельна ділянка є сформованою, тому позивачу в разі потреби потрібно звертатися з заявою та змінювати цільове призначення земельної ділянки, а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а в подальшому просити дозвіл на виготовлення детального плану території.
17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у даній справі, виходив із того, що у розглядуваних відносинах має місце спір щодо права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, яка є частиною земельної ділянки, наданої для обслуговування благодійного фонду, та на якій розміщена належна позивачу нежитлова будівля. Враховуючи, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку, споруди, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є рішенням, яке породжує цивільне право або інтерес. Оскільки за наслідками прийняття оскаржуваного рішення відповідача позивач не набуває речового права на земельну ділянку, то спір не стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
23. Частиною другою статті 4 Земельного кодексу України передбачено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
25. Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
26. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.