ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1806/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.)
за позовом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
до Приватного підприємства "Атланта"
про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 254 051, 06 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. В липні 2019 року Южноукраїнська міська рада Миколаївської області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Атланта", в якій просила суд стягнути з Приватного підприємства "Атланта" на користь Южноукраїнської міської ради Миколаївської області збитки, нанесені Южноукраїнській міській раді Миколаївської області Приватним підприємством "Атланта" за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Комунальна зона, 7 в місті Южноукраїнськ, в розмірі 254 051 грн. 06 коп., а також відшкодувати позивачу судові витрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку із набуттям відповідачем у власність нерухомого майна, а саме: комплекс, автобусний парк на 115 автобусів, розташований за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, Комунальна зона 7, на підставі договору купівлі - продажу від 27.12.2007 № 6600, рішенням Южноукраїнської міської ради від 16.06.2010 № 1321 "Про надання згоди Приватному підприємству "Атланта" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні №7" Приватному підприємству "Атланта" було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в Комунальній зоні №7 орієнтовною загальною площею 5,0000 га, а також рекомендовано Приватному підприємству "Атланта" подати міській раді на розгляд та затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не пізніше як у шестимісячний термін. При цьому, станом на 01.06.2017 правовстановлюючі документи відповідачем так і не було приведено у відповідність, проте земельна ділянка фактично використовується Приватним підприємством "Атланта", в зв`язку з чим, позивачем було нараховано збитки у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю) за час фактичного користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна, а саме: промислової бази, площею 10278 кв.м., за період з 01.07.2014 по 01.07.2017 включно, враховуючи строк позовної давності.
1.3. Відповідач відзив на позов до суду першої інстанції не надав.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2019 у справі №915/1806/19 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
2.2. Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 16.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) Южноукраїнською міською радою Миколаївської області безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 915/1806/19.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 05.02.2020 у справі №915/1806/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 касаційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області залишено без руху до 17.03.2020 на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та не порушується питання щодо поновлення цього строку; встановлено Южноукраїнській міській раді Миколаївської області строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3.4. 28.02.2020 скаржник подав до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтована тим, що заявником лише 02.01.2020 отримано копію оскаржуваної постанови, що підтверджується копією поштового конверту з штриховим кодовим ідентифікатором (долучено до матеріалів заяви), і звернувся він з касаційною скаргою 16.01.2020, тобто у двадцятиденний строк з дня вручення йому такого судового рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.288 ГПК України.
3.5. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
3.6. Ухвалою Касаційного господарського суду від 11.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 915/1806/19. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 27.03.2020.
3.7. 25.03.2020 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 26.03.2020.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції у даній справі.
4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що апеляційним судом невірно кваліфіковано спірні правовідносини та не досліджено наявність всіх чотирьох складових, необхідних для покладення на відповідача такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, що призвело до прийняття помилкової постанови про відмову у позові зі скасуванням законного та правомірного рішення суду першої інстанції.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану постанову, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Приватне підприємство "Атланта" за договором купівлі-продажу від 27.12.2007 № 6600 набуло у приватну власність нерухоме майно, а саме: комплекс, автобусний парк на 115 автобусів, розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Комунальна зона, буд. 7, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17252105 від 28.12.2007.
5.2. Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 16.06.2010 №1321 "Про надання згоди Приватному підприємству "Атланта" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні № 7", Приватному підприємству "Атланта" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази орієнтовною загальною площею 5,0000 га із земель державної власності, які не надані у власність або користування.
Пунктом 2 вказаного вище рішення рекомендовано Приватному підприємству "Атланта" подати міській раді на розгляд та затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не пізніше як у шестимісячний термін.
5.3. На виконання розпорядження міського голови від 16.01.2014 № 05-р "Про створення робочої групи з перевірки меж земельної ділянки, що знаходиться в Комунальній зоні № 7 міста Южноукраїнська", 21.01.2014 робочою групою здійснено перевірку меж земельної ділянки, що знаходиться в Комунальній зоні № 7 міста Южноукраїнськ. В результаті перевірки рекомендовано Приватному підприємству "Атланта" спільно з комунальним підприємством "Служба комунального господарства" надати графічні матеріали з чітко визначеними межами земельних ділянок. Директором Приватним підприємством "Атланта" надано геодезичну зйомку та повторно проведено комісію від 20.05.2014, на якій встановлено, що Комунальне підприємство "Служба комунального господарства" фактично використовує частину земельної ділянки та, крім того, площі, що знаходяться під проїздами та площадками, є площами загального користування. Приватним підприємством "Атланта" фактично використовується земельна ділянка в розмірі 1,0278 га.
5.4. Рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 30.11.2016 № 283 "Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердження Положення про неї", при Виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. До складу Комісії включено власників землі та землекористувачів (орендарі), яким заподіяні збитки, представників підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, або яким будуть відшкодовувати.
5.5. 07.07.2017 Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розглянуто та затверджено Акт та розрахунок розміру збитків, нанесених Приватним підприємством "Атланта" Южноукраїнській міській раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю), за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована в Комунальній зоні №7 у період з 01.07.2014 по 01.07.2017, у сумі 254 051 грн. 06 коп., що підтверджується Протоколом № 5.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Акту від 07.07.2017 термін сплати за відшкодування збитків у розмірі 254 051 грн. 06 коп. складає 1 місяць з дня затвердження даного акту рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради. Після сплати збитків Приватному підприємству "Атланта" надати копію платіжного документу з відміткою про зарахування коштів на рахунок Южноукраїнської міської ради та оригінал для огляду в к.5 по вул. Цвіточній, 9.
Зазначений Акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 261 від 20.09.2017 "Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".
При розгляді Акту та розрахунку збитків було враховано інформацію Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Миколаївської області та Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Збитки, нанесені Приватним підприємством "Атланта" Южноукраїнській міській раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати) за час фактичного користування земельною ділянкою, розраховані Управлінням екології, охорони навколишнього середовища та земельних відносин Южноукраїнської міської ради за використання земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна, а саме: промислової бази, площею 10278 кв.м., за період з 01.07.2014 по 01.07.2017, враховуючи нормативно грошову оцінку земельної ділянки за даними Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
5.6. 26.09.2017 Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області відповідачеві було направлено, а 11.10.2017 відповідачем було отримано, претензію № 20/02-34/2973 від 25.09.2017 із зазначенням розміру визначених збитків, термін їх сплати та направлено копії акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 20.09.2017 № 261. Надсилання та отримання претензії підтверджено матеріалами справи.
5.7. За твердженням позивача, відповідачем правовстановлюючі документи так і не було приведено у відповідність, проте земельна ділянка використовується Приватним підприємством "Атланта".
Згідно інформації, наданої Фінансовим управлінням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14.11.2017 № 722/05-18, станом на 14.11.2017 до міського бюджету від Приватного підприємства "Атланта" коштів за КБКД 21080500 "Інші надходження" (розрахунковий рахунок № 31415535700010) не надходило.
Відповідач рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 261 від 20.09.2017 "Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржив, нараховані позивачем збитки не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. При цьому, розрахунок збитків, нанесених Южноукраїнській міській раді Миколаївської області Приватним підприємством "Атланта" за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Комунальна зона, 7 в місті Южноукраїнську загальною площею 10278 кв.м., нарахованих за період з 01.07.2014 по 01.07.2017 включно, відповідач в судовому порядку не оскаржував, збитки у розмірі 25 051 грн. 06 коп. не відшкодував.
6.2. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд свої висновки мотивував тим, що предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.
Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, спірна земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.
Також, оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, чи вірними є застосовані коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, апеляційний суд визнав, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не було доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог, та як наслідок відмову у їх задоволенні.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Як свідчать матеріали справи та вірно зазначено апеляційним судом позивач, звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування за рахунок відповідача збитків за користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не вірно кваліфікував спірні правовідносини, заявивши дані вимоги на підставі статті 22 Цивільного кодексу України та статті 157 Земельного кодексу України, що не було усунуто судом першої інстанції.
Однак до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Такі висновки апеляційного суду відповідають сталій практиці Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, та, зокрема, правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Так відповідно до висновків Великої Палати у названій справі, згідно з положеннями статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.