ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/28801/13-ц
провадження № 61-2728св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, постановлену у складі судді Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 4 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна"), повним правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL-009/815/2006, за умовами якого, з урахуванням внесених до договору змін і доповнень, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 27 609,34 дол. США з кінцевим строком повернення до 4 жовтня 2013 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,49% річних.
Також 4 жовтня 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_1 укладений договір № 009/2572/06/1 про кредитування поточного рахунка (овердрафту), за яким банк надав позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунка в розмірі ліміту овердрафта, який становить 8 400 грн, а ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах, встановлених договором.
З метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань за договором № CL-009/815/2006 4 жовтня 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-009/815/2006. За умовами договору поруки, з урахуванням внесених до договору змін та доповнень, ОСОБА_2 узяв на себе обов`язок відповідати у повному обсязі за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором № CL-009/815/2006 у неї виникла заборгованість перед АКБ "Райффайзенбанк Україна", яка на 3 жовтня 2013 року становила 18 427,38 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день звернення позивача до суду становить 147 290,05 грн, з яких: 15 840,36 дол. США - борг за кредитом; 2 587,02 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань нараховано пеню в розмірі 508 221,48 грн.
ОСОБА_1 має також заборгованість за договором № 009/2572/06/1 про кредитування поточного рахунка (овердрафту), розмір якої на 4 червня 2013 року становив 3 431,27 грн, з яких: 2 901,79 грн - залишок боргу за кредитом; 529,48 грн - заборгованість зі сплати процентів за кредитом.
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 4 жовтня 2006 року № CL-009/815/2006 у розмірі 18 427,38 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 147 290,05 грн, та пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 508 221,48 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 009/2572/06/1 про кредитування поточного рахунка (овердрафту) у розмірі 3 431,27 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 4 жовтня 2006 року № CL-009/815/2006 у розмірі 18 427,38 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 147 290,05 грн, та пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 508 221,48 грн. Всього стягнено 655 511,53 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за договором від 4 жовтня 2006 року № 009/2572/06/1 про кредитування поточного рахунка (овердрафт) у розмірі 3 431,27 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала узятих на себе кредитних зобов`язань за договором від 4 жовтня 2006 року № CL-009/815/2006 та договором від 4 жовтня 2006 року № 009/2572/06/1 про кредитування поточного рахунка (овердрафт), тому є правові підстави для задоволення позову.
26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 квітня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року відмовлено.
Ухвала суду мотивована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка її представника - ОСОБА_3, однак у судове засідання 3 лютого 2014 року не з`явилась.
11 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане судове рішення разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу після спливу чотирьох років з дня складення повного тексту заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року, що відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року, оскільки вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, у зв`язку з чим не була присутня в судовому засіданні, і копію оскаржуваного рішення суду їй не надсилали. Копію заочного рішення відповідач отримала наприкінці жовтня 2018 року, про що свідчить її розписка в матеріалах справи, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року вона отримала 19 лютого 2016 року, є помилковим.
Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Апеляційний суд установив, що копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року ОСОБА_1 отримала 19 лютого 2016 року.
Копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 4 квітня 2016 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення заявник отримала 18 квітня 2016 року.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2014 року ОСОБА_1 оскаржила до Київського апеляційного суду 11 грудня 2018 року, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.