Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/19519/18
провадження № 61-6419св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович,
заінтересовані особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця.
Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києва № 753/6449/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 коштів. 01 жовтня 2018 року на його адресу надійшли постанова та акт приватного виконавця Жаботинського І. В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24 вересня 2018 року. Постанова мотивована тим, що в рамках вищевказаного виконавчого провадження передано на реалізацію майно, яке належить ОСОБА_1, а саме, Ѕ частка трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Електронні торги не відбулися тричі. 24 вересня 2018 року надійшла заява від стягувача про залишення за нею нереалізованого майна. Вважає, що виконавець передав нереалізоване майно стягувачу незаконно.
До 24 вересня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 була зареєстрована за дружиною боржника ОСОБА_2 .
Належна йому, ОСОБА_1, частка у праві власності на квартиру в натурі не виділена, тому звернення на неї стягнення є порушенням вимог статті 371 ЦК України. Крім того, вищевказана квартира АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання його та його дружини, звернення приватним виконавцем стягнення на частку у цій квартирі порушує права заявника та його дружини, зважаючи на наявність у боржника іншого майна, яке можна було реалізувати в першу чергу: садовий будинок та земельну ділянку в Бориспільському районі Київської області. Порушенням є і те, що приватний виконавець вчинив дії по зверненню стягнення на квартиру, знаючи про наявність заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню, яка була накладена ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2018 року у справі №359/6969/18.
Просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І. В. по зверненню стягнення на Ѕ частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1, без виділу частки в натурі, також передачу цієї частки майна стягувачу у виконавчому провадженні № 55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києва № 753/6449/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів, а також скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24 вересня 2018 року (ЗВП №55229314),
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний виконавець при проведенні виконавчих дій не порушив встановлений законом порядок їх проведення.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, постановити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1
Касаційна скарга обґрунтована тим, що виконавець звернув стягнення на майно боржника, яке за боржником не зареєстроване, звернув стягнення на Ѕ частку спільної сумісної власності подружжя без виділу її в натурі. Закон передбачає можливість продажу частки спільної сумісної власності лише після виділу її в натурі для звернення стягнення на неї, а також права іншого співвласника заперечувати проти цього виділу або придбати частку боржника. Виконавцем порушено черговість звернення стягнення на майно боржника. Приватним виконавцем встановлено наявність у власності боржника садового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_2 та земельної ділянки під ним площею 0, 44 га та окремої земельної ділянки розміром 0,36 га. Виконавцем було допущено проведення торгів та відчуження майна, яке ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2018 року у справі № 359/6969/18 суду було арештоване та заборонено вчиняти будь-які дії по його відчуженню, зокрема, квартири АДРЕСА_1 .
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 рокузалишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 753/19519/18, витребувано справу із суду першої інстанції.
У лютому 2020 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон).