Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/9337/15-ц
провадження № 6-3570св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у складі судді Савицького О. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), Антитерористичного центру при Службі безпеки України (далі - АТУ при СБУ), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 01 грудня 2014 року внаслідок влучення реактивного снаряду у належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, вказане майно зруйновано. Згідно з актом обстеження комісією Кіровського району м. Донецька від 01 грудня 2014 року обставин руйнування встановлено розбиті внутрішні несучі перегородки (до розкриття тріщин), пошкодження підлогового покриття, у зв`язку з чим пошкоджено все майно, що знаходилося у квартирі. Факт пошкодження майна підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстильщик-2005" (далі - ТОВ "Текстильщик-2005") від 16 грудня 2014 року та актом від 02 грудня 2014 року № 10. Внаслідок ударної хвилі пошкоджено його майно, що знаходилося у квартирі та завдано тілесні ушкодження. Згідно з висновком Організації з безпеки та співробітництва в Європі снаряд, що влучив у квартиру позивача, належить до українського озброєння.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на його користь 340 618,80 грн на відшкодування майнової шкоди та 400 000 грн - моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в позові ОСОБА_1 до СБУ, АТУ при СБУ, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів факт заподіяння йому шкоди діями відповідачів, тому дійшов висновку про відмову в позові з підстав його недоведеності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що пред`явлення позову до СБУ та АТУ при СБУ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок проведення антитерористичної операції (далі - АТО) не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Державна казначейська служба України не відповідає за зобов`язаннями держави України, позивач заявив клопотання про залучення вказаної установи як співвідповідача у справі, але позовні вимоги у визначеному процесуальним законом порядку не пред`явив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2016 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
25 липня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення СБУ на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
У вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення АТУ при СБУ на касаційну скаргу ОСОБА_1
17 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_1 до СБУ, АТУ при СБУ, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 761/9337/15 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2016 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 265/6582/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року поновлено провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що факт зруйнування квартири, що йому належить на праві власності, і завдання шкоди, підтверджуються документами, що є у матеріалах справи, а саме: довідкою ТОВ "Текстильщик-2005" від 16 грудня 2014 року, актом огляду жилого будинку, пошкодженого під час проведення АТО від 01 грудня 2014 року, актом від 02 грудня 2014 року № 10, фотографіями, що додано до позову, відео з мережі Інтернет, що є загальнодоступним, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1; звітом оцінки про вартість ремонтно-відновлювальних робіт. Факт спричинення тілесних ушкоджень підтверджується довідкою від 01 грудня 2014 року № 24, листами непрацездатності від 02 грудня 2014 року та 08 листопада 2015 року. Правові підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди передбачені статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".
Вказані твердження не заперечуються та визнаються СБУ, яка вважає про неможливість застосування положень цієї статті процесуального закону, оскільки виплата грошової компенсації за шкоду, заподіяної терористичним актом на цей час для суб`єктів боротьби з тероризмом, у тому числі для СБУ, АТУ при СБУ, за рахунок відповідних законами України про Державні бюджети України не передбачено.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в позові, посилалися як на доказ на лист Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України від 05 червня 2015 року, у якому зазначено, що в ніч з 30 листопада до 01 грудня 2014 року за участю підрозділів Збройних Сил України на території м. Донецька та його околицях бойових дій не було, обстріли з позицій українських військ не здійснювалися, а також зазначено, що на території м. Донецька незаконно-озброєними формуваннями здійснюється терористична діяльність. Відсутність механізму реалізації норми права не скасовує таку норму, у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону № 3434 від 09 листопада 2015 року про внесення змін до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" щодо компенсації за пошкоджене житло внаслідок проведення АТО щодо компенсації за пошкоджене житло внаслідок проведення АТО.
Аргументи інших учасників
Заперечення СБУ та АТУ при СБУ на касаційну скаргу мотивовані тим, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" контроль за діяльністю суб`єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Конституцією і законами України.
З огляду на зазначене, суб`єкти боротьби з тероризмом не можуть бути належними відповідачами у вказаній справі.
Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами особу, винну у завданні шкоди, що виключає можливість застосування положень частини першої статті 1166 ЦК України. Позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди діями відповідачів, тому немає підстав для відшкодування відповідачами моральної шкоди.
АТЦ при СБУ не є належним відповідачем у справі, оскільки шкода вказаним центром позивачу не завдана. Позивач не додав вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, тому згідно з статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" відшкодування шкоди не може бути здійснено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2016 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 грудня 2014 року внаслідок влучення реактивного снаряду належну на праві власності квартири АДРЕСА_1 було зруйновано.
Згідно з актом обстеження завданої шкоди комісії Кіровського району м. Донецька від 01 грудня 2014 року розбиті внутрішні несучі перегородки (до розкриття тріщин), пошкоджено підлогове покриття, у зв`язку з чим пошкоджено все майно, що знаходилося у квартирі.
Відповідно до довідки ТОВ "Текстильщик-2005" від 16 грудня 2014 року та акта від 02 грудня 2014 року № 10 внаслідок ударної хвилі пошкоджено майно позивача, що знаходилося у квартирі та завдано йому тілесні ушкодження.
Висновком ОБСЄ встановлено, що снаряд, що потрапив до квартири позивача належить до українського озброєння.
Згідно із звітом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 23 лютого 2015 року вартість майнової шкоди, завданої позивачу, та вартість відновлювального ремонту вказаної квартири становить 340 618,80 грн (а. с. 23-78).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.