Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 404/9374/14-ц
провадження № 61-43094св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - виконавчий комітет Кіровоградської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - житлово-експлуатаційна організація № 3 Кіровоградської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2015 року у складі судді Бершадської О. В. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року виконавчий комітет Кіровоградської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, який діяв в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про виселення із самовільно зайнятого жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Позов обґрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Кіровограда. 19 лютого 1991 року ОСОБА_3, на підставі ордеру № 22, було надано спірну квартиру, як службове житло, в якій він проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті працівниками Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 (далі - КРЕП № 3), правонаступником якого є комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 3" Кіровоградської міської ради" (далі - КП "ЖЕО № 3"), квартира була опечатана. 26 вересня 2014 року комісією у складі працівників КРЕП № 3 за участі представника МВ УМВС України в області та відділу ведення обліку житла Кіровоградської міської ради було заплановано опис наявного у квартирі майна та повторне опечатування квартири. При виході на місце з`ясовано, що печатку з вхідних дверей квартири зірвано. За повідомленням сусідки до квартири заходив брат померлого - відповідач у справі ОСОБА_1 . Працівниками КРЕП № 3 йому було роз`яснено про необхідність звільнення спірної квартири, проте він добровільно квартиру не звільнив, продовжує нею користуватись без правових підстав, вселив туди свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушує право позивача на розпорядження спірним житлом та видачу ордера особам, які не забезпечені житлом або потребують покращення своїх житлових умов.
Ураховуючи викладене, позивач просив виселити ОСОБА_1 разом із його неповнолітнім (на момент подання позову) сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року, позов виконавчого комітету Кіровоградської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_1 разом із його неповнолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи не було встановлено правових підстав для визнання за відповідачами права користування спірним жилим приміщенням, оскільки ними не доведено, що вони були членами сім`ї померлого квартиронаймача, вселилися у зазначене приміщення для догляду за хворим колишнім наймачем квартири - ОСОБА_3, який помер у березні 2014 року, тому на час розгляду справи відповідачі користуються спірним приміщенням без належних правових підстав, що порушує права позивача як власника житла, у зв`язку із чим позов виконавчого комітету Кіровоградської міської ради підлягає задоволенню. З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали їм належну правову оцінку, а також оцінили здобуті докази у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи судами, правильно застосували норми матеріального права та виходили із обґрунтованості позову. При цьому зазначено, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо його із сином постійного проживання із померлим наймачем жилого приміщення однією сім`єю судами досліджені, перевірені доказами та спростовані із належним правовим обґрунтуванням підстав їх відхилення.
Постановою Верховного Суду від 14 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року скасовано в частині позовних вимог виконавчого комітету Кіровоградської міської ради до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення та в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення Верховного Суду мотивоване тим, що апеляційний суд, переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, розглянув справу без відсутності доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, що позбавило його можливості реалізувати повну цивільну процесуальну дієздатність, подати свої особисті заперечення проти позовних вимог та підтвердити такі заперечення відповідними доказами.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діяв у своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, в частині задоволення позову виконавчого комітету Кіровоградської міської ради до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2015 року в цій частині залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів того, що він вселився в спірну квартиру як член сім`ї та проживав у ній разом з квартиронаймачем однією сім`єю на день смерті останнього, а тому наявні підстави для його виселення із спірної квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 , не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що ОСОБА_2 вселився до спірної квартири без згоди квартиронаймача та у спірній квартирі не проживав не відповідають фактичним обставинам справи, так як він вселився до спірної квартири зі згоди квартиронаймача, що узгоджується з положеннями статті 65 СК України. Також судами не з`ясована правомірність користування спірною квартирою, як службовою, померлим ОСОБА_3 та відповідно правомірність вселення до спірної квартири відповідача ОСОБА_2, що має істотне значення для вирішення цієї справи. Крім того, поза увагою судів залишилось те, що спірна жила квартира є єдиним житлом відповідача ОСОБА_2, а також те, що матеріали справи не містять доказів наявності у власності відповідача ОСОБА_2 іншого жилого приміщення. Заявник також зазначає, що він не отримував відомостей про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, а тому розгляд справи без його участі є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 червня 2015 року та постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2018 року в частині задоволених позовних вимог про виселення до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У жовтні 2018 року виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького подава відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК Українив редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзив на касаційну скаргу, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 ) належить до комунальної власності територіальної громади м. Кіровограда (Кропивницького), що підтверджується довідкою обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 03 жовтня 2014 року за № 672-17/20.
Відповідно до виписки з протоколу від 02 січня 1991 року № 56 та на підставі рішення виконкому Кіровоградської міської Ради від 13 лютого 1991 року № 103 ОСОБА_3, який на той час працював у Кіровоградському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства, була надана службова квартира АДРЕСА_1 .
Вказані обставини також підтверджуються ордером від 19 лютого 1991 року № 22, згідно з яким службова квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_3
Житловий будинок у якому знаходиться спірна квартира перебуває на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 3" Кіровоградської міської ради, який переданий після реорганізації Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3.