Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 342/1225/18
провадження № 61-15914св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Городенківська міська рада Івано-Франківської області, Городенківська районна державна адміністрація в Івано-Франківській області, Державна казначейська служба України,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду
від 13 серпня 2019 року у складі судді Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городенківської міської ради Івано-Франківської області (далі - Городенківська міська рада), Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області (далі - Городенківська районна державна адміністрація), Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, звільнення від сплати податків та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
20 серпня 2018 року внаслідок пожежі, що сталася у квартирі № 3 було істотно пошкоджено її квартиру та належне у ній майно. Після пожежі їй стало відомо, що зазначена квартира не є жилим приміщенням у розумінні законодавства України, оскільки у 1995 році Городенківською міською радою були видані приватизаційні документи на неіснуючу квартиру АДРЕСА_3, проте згідно з технічною документацією станом на 1995 рік, і на теперішній час будинок не має другого поверху, тобто квартира № 3 була створена у 1995 році лише на паперових носіях приватизаційної документації без дотримання будь-яких протипожежних вимог щодо вогнетривкої ізоляції, зокрема, квартира № 3 жодним чином не була ізольована від дерев`яного покриття (стелі) квартири
№ 1 , відстань від підлоги до стелі у квартирі № 3 була 205-207 см, що на понад 40 см менше, ніж нормативно встановлено Державними будівельними нормами (далі - ДБН), стіни зазначеної квартири створені з відходів обробки деревини - тирси, перемішаної з відщепами дерева, вати, та скріплені висохлою глиною.
Крім того, відсутні відомості про одержання від органів державного пожежного нагляду позитивних результатів експертизи (перевірки) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки проектної та іншої документації щодо реконструкції будинку АДРЕСА_1, що підтверджує проведення самовільної реконструкції зазначеного будинку Городенківською міською радою (власником будинку до 1995 року), що призвело до негативних наслідків - пожежі, яка сталася 20 серпня 2018 року в зоні знаходження квартири № 3 .
За змістом статті 86 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, зокрема, шляхом закупівлі квартир або житлових будинків. Будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали у приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на зазначені цілі, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований. Придбання шляхом централізованої закупівлі житлового будинку чи квартири для постраждалого здійснюється за бажанням одержувача. Розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку від 06 грудня 2018 року № 335 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України" опосередкована ціна одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) в розрізі регіонів України, станом на 01 січня 2019 року в Івано-Франківській області становить 10 655,00 грн.
Вона звернулася до Городенківської міської ради із заявою про передачу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,30 кв. м у власність відповідачеві, а тому відповідно до положень статті 86 КЦЗ України та статті 1166 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) вона має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі 578 566,50 грн (опосередкована вартість квартири) та 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди заподіяної пошкодженням належного їй майна, що знаходилося у квартирі (меблів тощо).
Внаслідок пожежі вона та її малолітній син ОСОБА_3 не мають власного місця проживання, з кінця серпня 2018 року змушені проситися на проживання до інших людей, що змінило їх звичний спосіб життя, позбавляє можливості займатися звичною роботою, підготовкою малолітнього сина до навчання, та завдає моральні страждання.
Посилаючись на наведене, просила стягнути з Держави Україна шляхом списання з державного бюджету України 578 566,50 грн на відшкодування майнової шкоди за пошкоджену пожежею та наслідками її гасіння квартиру АДРЕСА_1 з підстав, передбачених статтею 86 КЦЗ України; встановити, що зазначену квартиру було передано нею у власність Городенківської міської ради; звільнити її від сплати податків та інших обов`язкових платежів при реєстрації права власності на придбану квартиру за ціною до 578 566,50 грн; стягнути з Городенківської міської ради 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди (збитків), заподіяної пошкодженням належного їй майна та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 23 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 повернуто до Городенківського районного суду
Івано-Франківської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у строк до 27 червня 2019 року.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 25 червня 2019 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись з позовом до суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, вказував на те, що позовна заява обґрунтована незаконністю рішення та дій органу місцевого самоврядування, а тому позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Ухвалою про відкриття провадження у справі
від 13 листопада 2018 року дану справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній з урахуванням вимог пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", зокрема того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору. Ураховуючи зазначене, а також те, що рішенням суду
від 23 травня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про вирішення питання розподілу судових витрат у справі
№ 342/1225/18.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2019 року залишено без руху, з тих підстав, що до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень представника позивача на підписання та подання апеляційної скарги. Апеляційний суд відхилив клопотання ОСОБА_1 про посвідчення у порядку частини другої статті 62 ЦПК України її довіреності на представництво ОСОБА_4 на ведення справи у суді, вказавши, що така довіреність може бути посвідчена судом у судовому засіданні під час розгляду справи, у випадку, коли таке представництво з 01 січня 2018 року здійснюється адвокатом.
Апеляційний суд вважав необґрунтованими посилання заявника на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір не сплачується за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки між сторонами виник спір з приводу відшкодування збитків, а тому заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
16 липня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про виконання ухвали
Івано-Франківського апеляційного суду від 05 липня 2019 року, в якій зазначав, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень та дій Городенківської міської ради, а тому позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на 13 серпня
2019 року заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у повному обсязі, зокрема не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим настають наслідки, передбачені статтями 185, 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати ухвалу Івано-Франківської області від 13 серпня 2019 року, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на помилковість висновку апеляційного суду про те, що до позовних вимог ОСОБА_1 не підлягає застосуванню пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень та дій Городенківської міської ради, які полягали у наданні потенційно небезпечному розміщеному на горищі об`єкту статусу квартири АДРЕСА_3, внаслідок чого стала можлива пожежа, що призвело до знищення належної їй квартири №1 та майна (меблі тощо), а тому вимоги про відшкодування з державного бюджету України майнової шкоди в розмірі 578 566,50 грн (опосередкованої вартості квартири станом на травень 2019 року), а з Городенківської міської ради 50 000,00 грн майнової шкоди, заподіяної знищенням її майна, та
100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди безпосередньо охоплюються пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір". Позовні вимоги про звільнення її від сплати податків та інших обов`язкових платежів при реєстрації права власності на придбану квартиру за ціною до 578 566,50 грн та встановлення, що належну їй квартиру було передано нею у власність Городенківської міської ради, є похідними від вимоги про відшкодування заподіяної їй шкоди з підстав, передбачених статтею 86 КЦЗ України.
Крім того, вказувала на те, що суддя апеляційної інстанції ОСОБА_5, постановляючи ухвалу про направлення справи до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, вчинив неправомірний тиск на суддю першої інстанції ОСОБА_7, та у порушення норм процесуального права здійснив розгляд заяви про його відвід одноособово, а не у складі колегії суддів, що також свідчить про заінтересованість судді у стягненні з неї на користь третьої особи (держави) судового збору. Вважала, що зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права є підставою для постановлення касаційним судом окремої ухвали суду.