Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 760/1651/16-ц
провадження № 61-21792св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Київська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Усатової І. А., від 15 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М., від 30 жовтня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він все своє життя був зареєстрований та фактично проживав зі спадкодавцем ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 . Після смерті матері він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але постановою нотаріуса від 06 листопада 2015 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на будинок на ім`я спадкодавця.
Вказував, що будівлі були зведені самочинно його матір`ю у період до 05 серпня 1992 року, а тому, в силу Постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення", ці об`єкти нерухомості перебували у її власністі.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 75,3 кв. м, житловою площею 44,5 кв. м, що складається: з коридору 1-1 площею 12,4 кв. м, санвузла 1-2 площею 9,5 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею 22,4 кв. м, житлової кімнати 1-4 площею 8,9 кв. м, житлової кімнати 1-5 площею 13,2 кв. м, кухні 1-6 площею 8,9 кв. м, на підставі спадкування за заповітом. А також просив визнати за ним право власності на господарські будівлі: сарай "В" площею основи (забудови) 40 кв. м, сарай "Г" площею основи (забудови) 16,2 кв. м та вбиральню "Б" площею основи (забудови) 1,2 кв. м, що розташовані за тією ж адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва
від 15 серпня 2016 рокупозов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 75,3 кв. м, житловою площею 44, 5 кв. м, що складається з: коридору 1-1,
площею 12,4 кв. м, санвузла 1-2, площею 9,5 кв. м, житлової кімнати 1-3, площею 22,4 кв. м, житлової кімнати 1-4, площею 8,9 кв. м, житлової
кімнати 1-5, площею 13,2 кв. м, кухні 1-6, площею 8,9 кв. м, з господарськими будівлями: сараєм В, площею основи (забудови) 40,0 кв. м, сараєм Г, площею основи (забудови) 16,2 кв. м, та вбиральнею Б, площею основи (забудови) 1,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 від 18 квітня 2016 року всі будівлі за вказаною адресою зведені у період з 1984 по 1991 рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" встановлено, порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва і не передбачено процедуру введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. У технічному паспорті на житловий будинок у графі "рік побудови" зазначено 1984-1991 року. Спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами побудовано до 05 серпня 1992 року, тобто спадкодавець ОСОБА_3 ще за свого життя набула право власності на вказане майно, яке після її смерті переходить у порядку спадкування відповідно до вимог статей 1216, 1218 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції на підставі повно з`ясованих обставинах справи встановлено, що житловий будинок, зведений у 1986-1989 роках належав ОСОБА_3, а спірні господарські будівлі сарії "В" і "Г", а також туалет "Б" зведені в період з 1990 по 1991 рік, і зведені вони були на території земельної ділянки АДРЕСА_1, яка перебувала у користуванні на час їх зведення ОСОБА_3, які успадкував позивач, оскільки, в силу кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 вони розташовані на земельній ділянці, що відноситься до будівлі, успадкованої позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційні скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині визнання права власності на сарай "В" та сарай "Г" і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарські будівлі сарай "В" площею 40, 0 кв. м та сарай "Г" площею 16, 2 кв. м у володінні та користуванні громадянина ОСОБА_1 або його спадкодавця ОСОБА_3 не перебували, а також не відносяться до садиби АДРЕСА_1, а є приналежними до садиби АДРЕСА_2 спорудами, що підтверджується матеріалами справи. Апеляційним судом при новому розгляді, у порушення вимог статті 417 ЦПК України, не виконано вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2019 року у цій справі, не надано правової оцінки іншим доказам (документам), а також технічному паспорту будинковолодіння від 2006 року по АДРЕСА_2, які спростовують доводи позивача про належність спадкодавцю спірних приміщень. Із дослідженого апеляційним судом технічного паспорту від 10 лютого 1989 року на житловий будинок АДРЕСА_1 неможливо в категоричній формі зробити висновок про відсутність спірних господарських будівель станом на 1989 рік, отже такий висновок апеляційного суду ґрунтується на припущеннях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л. В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржені позивачем судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм матеріального та процесуального права. Жодних доказів того, що спірні сараї належали ОСОБА_4 - ОСОБА_2 не надала. ОСОБА_2 успадкувала лише житловий будинок по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Сарай побудовано на земельній ділянці, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_3, спадкоємцем якої він являється.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві серія НОМЕР_2 від 24 квітня 2006 року, та свідоцтвом про народження ОСОБА_1, виданим Жулянською сільрадою Києво-Святошинського району Київської області серія НОМЕР_4 від 24 серпня 1968 року.
Згідно довідки № 3821 від 16 жовтня 2015 року, виданої ЖЕД № 901 комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1, з 27 липня 1955 року по день смерті, а зареєстрованою за вищевказаною адресою була з 08 лютого 1978 року по день смерті.
Будинковою книгою підтверджується факт проживання ОСОБА_3 у вищевказаному будинку.
Позивач був зареєстрований з 23 лютого 1989 року та фактично проживав з матір`ю в будинку за адресою: АДРЕСА_1, після смерті матері проживає і далі зі своєю сім`єю, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_5, виданого Залізничним РУ ГУ МВС України 14 червня 2001 року, та довідкою форми-3 № 3820 від 16 жовтня 2015 року, виданою ЖЕД № 901 комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Після смерті матері позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відкрилась спадщина, у зв`язку з чим позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і заведення спадкової справи, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 листопада 2015 року, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а також відсутня реєстрація права власності за спадкодавцем.
Згідно інформаційної довідки Київського міського БТІ № 2082 від 27 жовтня 2015 року право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано.
Згідно архівної довідки № 06-04/1422 від 27 листопада 2015 року та "Плану строения по АДРЕСА_1" житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на підставі записів у погосподарській книзі належить ОСОБА_3 .
Згідно технічного паспорту на вказаний будинок від 18 квітня 2016 року, виготовленого ФОП ОСОБА_5, всі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, побудовані з 1984 по 1991 рік. Житловий будинок, загальною площею 75, 3 кв. м, житловою площею 44, 5 кв. м, складається з коридору 1-1 площею 12,4 кв. м, санвузла 1-2 площею 9,5 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею 22,4 кв.м, житлової кімнати 1-4 площею 8,9 кв. м, житлової кімнати 1-5 площею 13,2 кв. м, кухні 1-6 площею 8,9 кв. м, із господарськими будівлями: сараєм "В" площею основи (забудови) 40,0 кв. м, сараєм "Г" площею основи (забудови) 16,2 кв. м та вбиральнею "Б" площею основи (забудови) 1,2 кв. м.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Жулянської ради депутатів трудящих від 21 лютого 1977 року за реєстровим № 25, ОСОБА_6, яка мешкала по АДРЕСА_1, заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що за законом вона буде мати право, - своїй доньці ОСОБА_7 .
В подальшому частина земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка перебувала у користуванні після смерті ОСОБА_6, була розділена між її доньками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка в 1972 році звела на виділеній їй земельній ділянці житловий будинок. Виконавчим комітетом Жулянської сільської ради затверджено акт прийомки нового будинку, побудованого ОСОБА_4 згідно плану.
Частині земельної ділянки, що була виділена у користування ОСОБА_4, була надана адреса - АДРЕСА_2, а в подальшому – АДРЕСА_2 , яка залишалась такою і на час розгляду справи.
Право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_2 підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації від 22 січня 2007 року.