ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 183/5932/17
провадження № 61-36199св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року, постановлену у складі судді Сороки О. В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України.
В обґрунтування заяви зазначив, що 6 серпня 1989 року під час проходження строкової військової служби у військовій частині № 73988 отримав травму через падіння з гімнастичних брусів на зайняттях з фізичної підготовки.
У квітні 2016 року Центральна військово-лікарська комісія підтвердила, що його травма пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, проте подані ним до Новомосковського об`єднаного міського військового комісаріату Дніпропетровської області документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернули для доопрацювання через відсутність відомостей про причини та обставини травми.
Посилаючись на те, що після травмування перебував у безпорадному стані і не міг проконтролювати належне оформлення документів, які підтверджують обставини отримання травми, ОСОБА_1 просив вважати встановленим факт отримання ним травми грудного відділу хребта у результаті падіння з гімнастичного снаряду на заняттях з фізичної підготовки 6 серпня 1989 року під час проходження строкової військової служби у військовій частині № 73988.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 .
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що факт і обставини отримання травми під час проходження військової служби, що є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, встановлюється у позасудовому порядку відповідно до визначеної законодавством процедури шляхом звернення до компетентних органів, повноваження яких суд перебирати не може.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про визначення законодавством позасудового порядку встановлення факта і обставин отримання травми під час проходження військової служби, а саме шляхом звернення до відповідних компетентних органів, що виключає встановлення цих обставин за рішенням суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що необхідність звернення до суду із цією заявою зумовлена неможливістю будь-яким іншим шляхом підтвердити обставини травмування, яке сталося на зайняттях з фізичної підготовки під час проходження строкової військової служби у військовій частині № 73988 6 серпня 1989 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із цією заявою у зв`язку з тим, що подані ним до Новомосковського об`єднаного міського військового комісаріату Дніпропетровської області документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з травмою, отриманою при виконанні обов`язків військової служби, повернені на доопрацювання через відсутність документів щодо причин і обставин травмування, які підвереджують, що ця травма не пов`язана із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, виплата такої допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Чинне на час отримання ОСОБА_1 травми Положення про медичний огляд у збройних силах СРСР (на мирний та військовий час), затверджене наказом Міністра оборони СРСР від 9 вересня 1987 року № 260 (далі - Положення № 260), визначало, що військовослужбовці строкової служби направляються на медичний огляд командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних військово-лікарських комісій, військових лікувально-профілактичних установ, військовими комендантами гарнізонів, військовими комісарами, органами військової прокуратури або військовим трибуналом, а ті особи, що знаходяться на обстеженні і лікуванні в цивільних лікувальних (лікувально-профілактичних) установах, крім того, - головними лікарями (завідуючими) цих установ. Щодо військовослужбовців, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво) у мирний час, і направляються для проходження військово-лікарської комісії, крім інших документів, подається також довідка про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), складена згідно з додатком № 18 до вказаного Положення (пункти 57, 60).
Цим додатком передбачено, що довідка повинна обов`язково містити зазначення обставин і причин, за яких отримано поранення, травма, контузія або каліцтво (при виконанні бойового, службового завдання, наказу, розпорядження командира, обов`язків військової служби, громадянського обов`язку; на заняттях з бойової, фізичної підготовки; при обслуговуванні та ремонті техніки, виконанні будівельних, господарських та інших робіт; при порушенні вимог загальновійськових статутів Збройних Сил СРСР, наказів, настанов, керівництв та інструкцій, в тому числі по техніці безпеки; в позаслужбовий час за обставин, не пов`язаних з виконанням наказу, розпорядження, службового завдання командира; у відпустці, під час самовільного залишення військової частини або місця служби; за обставин, пов`язаних з вживанням алкоголю, наркотиків і т. д.).