ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2020 року
Київ
справа №753/22154/16-а
адміністративне провадження №К/9901/53041/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М,М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №753/22154/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про зобов`язати вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року (прийняте у складі головуючого судді-Келеберди В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.)
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Верховного Суду України (далі -відповідач), третя особа Державна казначейська служба України в якому просив суд зобов`язати відповідача виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 377000,00 гривень.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що станом на 01 квітня 2008 року стаж його роботи на посаді судді складав 20 років, і саме з цього часу він набув право на відставку та отримання вихідної допомоги. Продовжуючи працювати на посаді судді в наступні роки позивач вважає, що відповідно до дії принципу верховенства права він мав законні правомірні очікування отримати в майбутньому вихідну допомогу при виході відставку.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, тобто станом на від 08 вересня 2016 року. Оскільки на день припинення повноважень ОСОБА_1, як судді стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка передбачала виплату вихідної допомоги суддям, була виключена, то вимоги позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити таку допомогу не ґрунтуються на законі.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не застосували норми Конституції України як норми прямої дії, не врахували практику Європейського суду з прав людини.
5.2. Також, позивач указує, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закон № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлений вже набутого ним права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржника.
6. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. 01 квітня 1988 року ОСОБА_1 було зараховано у порядку переведення народним суддею Дніпровського районного народного суду міста Києва.
8. 03 грудня 1992 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з обранням членом Київського міського суду.
9. Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року позивача обрано суддею Верховного Суду України безстроково.
10. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
11. Наказом Голови Верховного Суду України від 30 вересня 2016 року № 941-К ОСОБА_1 виключено за складу Верховного Суду України.
12. У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Голови Верховного Суду України із проханням виплатити йому вихідну допомогу відповідно до законодавства України.
13. За результатами розгляду заяви, листом Верховного Суду України № 202-3840/0/8-16 від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у виплаті вихідної допомоги, оскільки положення статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були виключені, відповідно до вимог Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України".
14. Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.
V. Оцінка Верховного Суду
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 2453-VI) в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VІІІ "Про звільнення суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
21. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
22. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.