ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа №711/3427/17
адміністративне провадження №К/9901/23819/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 (колегія у складі суддів Губської Л.В., Оксененка О.М., Федотова І.В.)
у справі № 711/3427/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Черкаській області,
третя особа - Міністерство внутрішніх справ України,
про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа - Міністерство внутрішніх справ, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, оформлене листом від 29.12.2016 № 29/К-175, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати відповідача скласти висновок та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 290 000 грн.
2. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.06.2017 позов задоволено. Визнано протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 викладене у Листі №29/К-175 від 29.12.2016 заступника начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто в сумі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) гривень у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 скасовано постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.06.2017 в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто в сумі 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) гривень у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ухвалено у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Черкаській області розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та прийняти відповідне рішення за його заявою.
4. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
6. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 15.08.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України. 07.11.2015 прийнятий на службу в Національну поліцію, а саме до ГУНП в Черкаській області.
8. Відповідно до Свідоцтва №332 про хворобу від 26.09.2016, складеного Військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Черкаській області", ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, внаслідок захворювань, пов`язаних із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
9. Згодом, наказом ГУНП в Черкаській області №167 о/с від 30.09.2016 позивача звільнено зі служби в поліції з посади за п. 2 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
10. Висновком МСЕК від 15.11.2016 йому з 14.11.2016 безстроково встановлено ІІ (другу) групу інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із проходженням служби в ОВС. Ступінь втрати професійної працездатності становить 80%.
11. 09.12.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, проте, ГУНП в Черкаській області листом від 29.12.2016 №29/К-175 в цьому відмовив, посилаючись на те, що статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" та наказом МВС №4 від 11.01.2016 не передбачена можливість виплати поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
12. 30.12.2016 заступником начальника ГУНП затверджено Висновок про відсутність підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.
13. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.
15. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції вказав, що заява позивача щодо вирішення питання про надання йому одноразової грошової допомоги по суті не розглядалась, рішення з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалося.
Позивачу фактично відмовлено не з підстав наявності чи відсутності права на одноразову грошову допомогу, а лише з тих підстав, що відповідач вважав, що він не є суб`єктом розгляду вказаної заяви. Оскільки, відповідного рішення відповідач по суті заяви не приймав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у встановлений законодавством порядок та строки не розглянута, відтак, при розгляді цієї заяви відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача. Зобов`язавши відповідача скласти висновок та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції втрутився в його дискреційні повноваження.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що відповідач розглянув його заяву по суті.
17. Крім того, не погоджується із тим, що обрана судом першої інстанції форма захисту його прав є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
18. Заперечення на касаційну скаргу не надходило.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
20. Згідно пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (який набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
21. Відповідно до пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
22. До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України "Про міліцію".
23. Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
24. На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
25. Відповідно до пункту 3 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.