ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17021/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" - не з`яв.,
відповідача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - не з`яв.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" - Богдана С.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2019 (суддя Князьков В.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. і Євсіков О.О.)
зі справи № 910/17021/18
за позовом комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (далі - Підприємство)
до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
про визнання права та зобов`язання виконувати умови договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз").
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про:
- визнання права Підприємства на споживання у 2017-2018 роках природного газу за договором постачання природного газу від 11.10.2017 № 2251/1718-КП-17 (далі - Договір);
- зобов`язання Компанії виконувати умови Договору в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, визначеному в пункті 2.1 Договору.
2. Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовився від взятих на себе зобов`язань за Договором у частині виконання свого обов`язку постачальника подавати оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання в установленому законом порядку та/або оформлювати акти приймання-передачі природного газу під час опалювальних періодів 2017 - 2018 років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у позові відмовлено.
4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем заявлено вимоги, які спрямовані на підтвердження факту правомірності поставки газу та визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання. Крім того, місцевим господарським судом також зазначено щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконувати умови Договору, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено.
5. Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу Компанії, в якій Компанія просила:
змінити рішення місцевого господарського суду, а саме абзац шостий на сторінці 7 мотивувальної частини оскаржуваного рішення такого змісту: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України",
та викласти рішення у відповідній частині в такій редакції: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано Позивачем. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України", -
з тих підстав, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" (далі - Розпорядження №720-р) був встановлений особливий порядок постачання газу виробникам теплової енергії, а саме зобов`язано Компанію разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Таким чином, Кабінетом Міністрів України згаданим розпорядженням було встановлено особливий порядок постачання природного газу виробникам теплової енергії, який визначив, що постачальником природного газу виробникам теплової енергії є Компанія, яка до 01.09.2018 зобов`язана постачати таким підприємствам газ. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що природний газ у січні 2018 року фактично був поставлений позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі до Верховного Суду акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що воно не погоджується з мотивувальними частинами рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, вважає оскаржувані судові рішення в цих частинах такими, що прийняті при неповному з`ясуванні судами обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд визнали встановленими, за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, обставинам справи, а також такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить:
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 910/17021/18 повністю;
- змінити рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 910/17021/18, а саме абзац шостий на сторінці 7 мотивувальної частини оскаржуваного рішення такого змісту: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України",
виклавши його в такій редакції:
"Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано Позивачем. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України";
- витрати зі сплати судового збору, понесені акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при оскарженні судового рішення у даній справі, покласти на позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що обрані позивачем способи захисту не можна вважати ефективними та належними, оскільки заявлені вимоги спрямовані на встановлення підстав існування права в минулому, а не на захист порушеного права позивача та, як наслідок про відсутність підстав для задоволення позову.
8. Між тим, за змістом мотивувальної частини судового рішення (сторінка 7, абзац шостий) місцевим господарським судом як додаткову підставу для відмови в задоволенні позову було зазначено таке: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України." Вказаний висновок не є основною підставою для відмови в задоволенні позову, адже основним є саме обрання позивачем неефективних та неналежних способів захисту. В свою чергу, відповідач не може погодитися з вказаним висновком суду та вважає, що такий висновок не відповідає обставинам справи та не підтверджений доказами, наявними у справі.
9. Однією з обов`язкових передумов поставки природного газу споживачу є не тільки наявність укладеного договору постачання природного газу, а й дотримання сторонами його умов. Саме лише укладення договору, за відсутності первинних документів, не може бути свідченням того, що між сторонами договору відбулися господарські операції з поставки газу в січні 2018 року. Такі документи відсутні. Таким чином, висновок господарського суду міста Києва про те, що природний газ в січні 2018 року було нібито поставлено відповідачем, є безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи і не підтверджений жодним доказом, наявним у справі.
10. Суд апеляційної інстанції в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача обмежився виключно встановленням факту наявності укладеного позивачем та відповідачем Договору, в подальшому вибірково застосував норми Розпорядження № 720-р, залишивши при цьому поза увагою умови пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору, а також проігнорував обставини невиконання позивачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення).
Доводи інших учасників справи
11. 25.03.2019 ПАТ "Київоблгаз" надіслало до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київоблгаз" просило продовжити йому процесуальний строк на подання даного відзиву та прийняти його до розгляду. Клопотання про продовження строку для подання відзиву мотивовано запровадженням Кабінетом Міністрів України з 12.03.2020 карантину через спалах у світі короновірусу, через що ПАТ "Київоблгаз" не мало змоги забезпечити вчасне подання до суду відзиву на касаційну скаргу.
З приводу чого Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. У даному разі ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.03.2020. Проте Товариством відзив на касаційну скаргу подано 25.03.2020, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями ГПК України, встановлено, що:
- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);
- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165);
- встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК України).
З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що строк для подання відзиву в даному випадку не підлягає продовженню, оскільки такий строк сплив на час звернення ПАТ "Київоблгаз" із відповідним клопотанням, а тому клопотання про подовження судом такого строку підлягає відхиленню.
Оскільки ПАТ "Київоблгаз" не подало відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не звернулося до Суду з клопотанням про подовження такого строку до закінчення встановленого судом строку для подання відзиву (до 23.03.2020), Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розгляд клопотання відповідача
12. Компанією подано до Суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на встановлення карантину на території України і на те, що у зв`язку з цим у порядок і режим роботи Компанії також внесені зміни (переведення працівників на дистанційний режим виконання трудових обов`язків та запровадження режимів чергування).
Касаційний господарський суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.
Розгляд касаційної скарги за обов`язковою участю представника (представників) Компанії процесуальним законом не передбачений, і названим судом обов`язковість такої участі не визнавалася.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
У частині третій статті 2 ГПК України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Крім того, Компанією не доведено неможливість участі її представника (представників) у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги (якщо Компанія вважала таку участь необхідною); у тому числі не подано доказів переведення працівників Компанії, які могли б взяти участь у судовому засіданні, на "дистанційний режим виконання трудових обов`язків".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. 01.01.2016 Підприємством (споживач) подано подання до ПАТ "Київоблгаз" (оператор газорозподільної системи, оператор ГРМ) заяву-приєднання № 09420VD88UDT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), типові умови якого затверджено постановою Національної комісіїї, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - Договір розподілу), відповідно до умов якого:
- умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем; пункт 1.2);
- санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (пункт 3.1);
- за наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу; споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (пункти 3.2, 3.3);
- споживач зобов`язується, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу (пункт 7.4);
- оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у споживача; несанкціонованого відбору природного газу (пункт 9.1).
14. Відповідно до умов укладеного Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) Договору:
- постачальник зобов`язався поставити споживачем у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2);
- необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (пункт 1.3);
- постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 30.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 082,9 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2017 року - 0; у листопаді 2017 року - 228,0; у грудні 2017 року - 275,0; у січні 2018 року - 211,0; у лютому 2018 року - 188,0; у березні 2018 року - 180,0; у період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 220 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у квітні 2018 року - 120,0, у травні 2018 року - 100,00; у період з 01.06.2018 року по 31.07.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 125 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у червні 2018 року - 25,0, у липні 2018 року - 100,00; у період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року (включно) - 100 тис. куб. м; у період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року (включно) - 120 тис. куб. м (пункт 2.1 Договору постачання, у редакції додаткових угод від 31.10.2017 №1, від 01.04.2018 №2, від 23.06.2018 №3, від 28.08.2018 №4, від 26.09.2018 №5);