Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/9865/18
провадження № 61-7866св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватне підприємство "Делівері Кар", товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.Л.",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства "Делівері Кар" (далі - ПП "Делівері Кар"), товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.Л." (далі - ТОВ "А.В.Л.") про визнання договору комісії недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет застави - вантажний сідловий тягач марки "Volvo", модель FH 12-42T, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , 1998 року випуску, колір червоний, об`єм двигуна
11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2, шляхом надання ТОВ "А.В.Л." права продажу від імені власника вказаного автомобіля будь-якій особі.
24 лютого 2018 року між ПП "Делівері Кар" (комісіонером) та ТОВ "А.В.Л." (комітентом), яке діяло від імені ОСОБА_1 на підставі рішення суду, було укладено договір комісії, відповідно до умов якого комітент доручив, а комісіонер зобов`язувався за винагороду за рахунок комітента здійснити від свого імені продаж автомобіля за ціною 138 000,00 грн.
Укладаючи вказаний договір комісії, ТОВ "А.В.Л." вийшов за межі наданих йому повноважень, які покладені на нього рішенням суду, у зв`язку з чим позивачка вважає такий договір недійсним. Всупереч встановленому у рішенні суду порядку, ціна продажу автомобіля визначена не суб`єктом оціночної діяльності, а сторонами на власний розсуд.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним договір комісії від 24 лютого 2018 року № 501-02/2018 щодо продажу переданого на комісію вантажного сідлового тягача марки "Volvo", моделі FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 1998, колір червоний, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, шасі № НОМЕР_2, укладений між ПП "Делівері Кар" в особі директора Матвіюка Сергія Миколайовича та ОСОБА_1 . в особі ТОВ "А.В.Л.", та стягнути з відповідачів понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року до участі у справі залучено третю особу - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір комісії від 24 лютого 2018 року № 501-02/2018, який укладений між ПП "Делівері Кар" та ОСОБА_1 від імені якої діяло ТОВ "А.В.Л.", стосовно вантажного сідлового тягача марки "Volvo", моделі FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1998 року випуску, червоного кольору, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, номер кузова НОМЕР_2 .
Стягнуто з ТОВ "А.В.Л." на користь ОСОБА_1 352,40 грн судового збору.
Стягнуто з ПП "Делівері Кар" на користь ОСОБА_1 352,40 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову у даній справі, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що договір комісії від 24 лютого 2018 року, укладений між ПП "Делівері Кар" та ТОВ "А.В.Л.", яке діяло від імені позивачки ОСОБА_1, вчинений з перевищенням наданих йому законом та рішенням суду повноважень на представництво, та враховуючи те, що позивачка не схвалювала цей правочин, дійшов висновку про визнання цього правочину недійсним.
Постановою Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 057,20 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що у ТОВ "А.В.Л." через відсутність у нього такого виду статутної діяльності, як реалізація транспортних засобів, виникла потреба відчужити спірний автомобіль шляхом укладення договору комісії щодо його продажу, вчинення цього правочину не виходить за межі наданих рішенням суду повноважень, а навпаки охоплюється вищенаведеним формулюванням, вжитим судом у резолютивній частині рішення, так як укладення названого договору (який є по суті посередницькою послугою) в розглядуваному випадку було єдино можливим і необхідним способом реалізації (відчуження) заставленого майна.
На виконання рішення суду та у відповідності до положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" згідно звіту про оцінку майна, складеного 14 лютого 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3, було проведено оцінку майна на яке звертається стягнення, зокрема, вантажного сідлового тягача марки "Volvo", модель FH 12-42T, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, колір червоний, об`єм двигуна 11 967 куб.см D, шасі
№ НОМЕР_2 , та визначено його вартість в 114 316,00 грн.
В той же час, у договорі комісії сторони обумовили передачу на комісію транспортного засобу за ціною 138 000,00 грн, що є вищою від ціни, визначеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3, що вказує на те, що ТОВ "А.В.Л." діяло в інтересах позивачки та з максимальною вигодою для останньої і такі дії не порушують її прав, свобод і інтересів, а спрямовані на виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості шляхом звернення стягнення на належне їй майно.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір комісії ОСОБА_1 не укладала. Від її імені це безпідставно було зроблено ТОВ "А.В.Л.", шляхом передачі автомобіля ПП" Делівері Кар" на комісію. Таким чином ТОВ "А.В.Л." перевищило повноваження, надані заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року, зміст якого не передбачав право передоручення третім особам продаж транспортного засобу. Відчуження автомобіля відбулося без визначення ціни незалежним суб?єктом оціночної діяльності, про що чітко вказано в резолютивній частині заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 11 липня 2017 року.
Доводи інших учасників справи
04 червня 2019 року ТОВ "А.В.Л." через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду
від 25 лютого 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У червні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2017 року у цивільній справі № 161/4584/17, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2018 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2711/12-206