Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 750/37/19
провадження № 61-2486св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко Оксана Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О. П., приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О. В., про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 829 272,64 грн та 8 000,00 грн судового збору.
01 вересня 2017 року, під час судового провадження у справі № 750/5847/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказаної вище заборгованості, ОСОБА_2 уклала договір дарування зі своїм чоловіком ОСОБА_3, з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, за яким подарувала житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вказаний договір дарування укладений ОСОБА_2 з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за борговим зобов`язанням перед ОСОБА_1 та без наміру створення жодних правових наслідків, а тому є фіктивним.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку, укладений 01 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36875234 від 01 вересня 2017 року щодо реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріусом було посвідчено правочин з відчуження
ОСОБА_2 нерухомого майна у відповідності до діючого законодавства, дотримані всі норми закону, заборон відносно відчуження зазначеного нерухомого майна встановлено не було, а також позивачем не було подано доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір дарування було укладено без наміру створення правових наслідків та з метою уникнення ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності за борговими зобов`язаннями.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 35,3 кв.м, житловою площею 19,2 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 01 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1861 - визнано недійсним.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, в сумі 1 762,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, в сумі 1 762,00 грн.
Визнаючи недійсним договір дарування, апеляційний суд виходив із того, що сторони оспорюваного правочину вчинили такий правочин лише для виду, з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, відтак, правова мета була іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), відповідно такий правочин є фіктивним та має бути визнаним судом недійсним.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
01 лютого 2020 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що позивачем не доведено фіктивності спірного правочину.
01 лютого 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року та залишити в силі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що позивачем не доведено фіктивності спірного правочину.
Доводи інших учасників справи
02 березня 2020 рокуОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 02 січня
2020 року до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_3,
ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 січня 2020 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта стаття 263 ЦПК України).