Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 523/8272/16-ц
провадження № 61-1501св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є.В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Дрішлюка А. І. від 11 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201610000000174 від 22 березня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України, було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1, приблизно о 01 год. 50 хв. водій автомобіля марки " Volvo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2, рухався по вул. Миколаївська дорога, 197, зі сторони вул. Лиманна в напрямку 7-ї Пересипської в м. Одеса, та наближаючись до розташованої поруч залізобетонної опори, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межу проїзної частини на правий тротуар, де скоїв наїзд на залізобетонну опору, в результаті чого автомобіль загорівся. Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження внаслідок яких, загинув на місці пригоди. В рамках кримінального провадження № 1201610000000174 від 22 березня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України, позивач, ОСОБА_1 , заявила клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного, ОСОБА_2, а також про намір подати цивільний позов про відшкодування шкоди завданої внаслідок злочину в розмірі 1 500 000 грн. Слідчий в рамках кримінального провадження звернувся до суду з вказаним клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 58245786 від 278 квітня 2016 року, реєстраційний номер 33117632, дата реєстрації 12 квітня 2016 року. 12 квітня 2016 року ОСОБА_2 продав належну йому квартиру своїй матері ОСОБА_3 . Позивач вважає, що договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки укладений з метою ухилення від майнової відповідальності за спричинену шкоду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_3 . Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2, а також його мати ОСОБА_3 не мали реального бажання укласти договір купівлі-продажу, а лише уклали спірний договір для вигляду, імітуючи відчуження квартири, з метою уникнення майнової відповідальності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будь-яких належних доказів, що в дійсності квартира не передавалась і що гроші продавцем за квартиру в дійсності продавцю не сплачувались, позивачем не надано, обставини якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, не доведені і фактично ґрунтуються на припущеннях.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідачі укладаючи договір купівлі-продажу імітували відчуження квартири з метою уникнення майнової відповідальності ОСОБА_2 перед позивачем, як потерпілою. Завідомо знаючи, що він ( ОСОБА_2 ) є винним у смерті сина позивача, за що він несе майнову та моральну відповідальність та має обов`язок по її відшкодуванню, вирішив з ОСОБА_3 укласти угоду, на підставі якої передати право власності своїй матері, чим зняти з себе у майбутньому питання щодо стягнення з нього сум по відшкодуванню шкоди, шляхом звернення стягнення на належне йому майно.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд правильно встановив факт повного виконання умов договору купівлі-продажу - факт передання квартири та грошових коштів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 523/8272/16-ц з Суворовського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
ОСОБА_2 , а також його мати ОСОБА_3 разом були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 з 17 липня 2002 року.
Згідно з Єдиним реєстром досудових розслідувань за № 1201610000000174 від 22 березня 2016 року було внесено повідомлення за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України, а саме, що ІНФОРМАЦІЯ_1, приблизно о 01 год 50 хв водій автомобіля "Volvo", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 рухався по вул. Миколаївська дорога, 197, зі сторони вул. Лиманна в напрямку 7-ї Пересипської в м. Одеса, та наближаючись до розташованого праворуч залізобетонної опори, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межу проїзної частини на правий тротуар, де скоїв наїзд на залізобетонну опору, в результаті цього автомобіль загорівся. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження внаслідок яких, загинув на місці пригоди.
За договором купівлі-продажу від 12 квітня 2016 року ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1, своїй матері ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2016 року, з метою забезпечення цивільного позову та збереження майна, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.