Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа №369/1233/14-ц
провадження №61-3585св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів Мережко М. В., Савченка С. І., Яворського М. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 707837,10 грн, з яких: 3 970 784,23 грн - сума заборгованості за кредитом; 1 091 915,23 грн - сума заборгованості за відсотками; 8 645 137,64 грн - пеня за прострочку заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в межах невідновлювальної відкличної кредитної лінії із максимальним лімітом заборгованості 4 000 000 грн з кінцевим терміном повернення заборгованості до 29 жовтня 2022 року. Плата за користування кредитом у вигляді процентів обумовлена сторонами у розмірі 24% річних.
В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 25 грудня 2013 року має заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 13 707 837,10 грн, з яких: 3 970 784,23 грн - сума заборгованості за кредитом; 1 091 915,23 грн - сума заборгованості за відсотками; 8 645 137,64 грн - пеня за прострочку заборгованості.
Вказану заборгованість банк просить стягнути з відповідача в судовому порядку, оскільки останній від її погашення ухиляється.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 033 483 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь банку. Розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідає обставинам справи та відповідачем не спростовано.
Разом з тим, із розрахунку заборгованості, наданого банком, суд установив, що пеню за прострочку заборгованості визначено у розмірі 8 645 137,64 грн, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту (3 970 784,23 грн), у зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню до розміру заборгованості за тілом кредиту 3 970 784,23 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір пені у сумі 3 970 784,23 грн, стягнутої рішенням суду першої інстанції є значно завищений та необґрунтований.
Заявник вважає, що пеня підлягала зменшенню до 50% від суми заборгованості за тілом кредиту і мала становити 1 985 392,12 грн.
Банком неправильно розраховано розмір процентів, нарахування яких мало припинитися з моменту направлення вимоги відповідачу про дострокове повернення коштів, тобто з 16 квітня 2013 року.
Суди порушили норми процесуального права щодо оцінки доказів та в основу ухвалених рішень поклали лише наданий банком розрахунок заборгованості, який не є безспірним доказом вимог банку. Судами не досліджено інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, а також підтверджували обсяг внесених ним коштів на погашення заборгованості.
Судом першої інстанції порушено порядок ухвалення заочного рішення, зокрема ухвалено рішення за результатами проведення лише одного судового засідання.
Розгляд справи за відсутності відповідача в порядку заочного розгляду справи порушив його права на захист своїх прав, подання доказів та доведення своїх заперечень щодо заявлених банком позовних вимог.
Заявник посилається на те, що про судове засідання, призначене на 24 березня 2014 року він не був обізнаний та судову повістку не отримував, а підпис у зворотному повідомленні про отримання поштового відправлення вчинено не ним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, АТ "Дельта Банк", заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.