Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа №303/4448/15-ц
провадження №61-4112св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2016 року у складі судді Морозової Н. Л. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та її фінансового поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2007 року у розмірі 134 458,23 доларів США, що за курсом 20,84 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 25 травня 2015 року складає 2 801 686,36 грн.
Позов мотивовано тим, що 15 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 75 984,02 доларів США зі сплатою 0,92% на місяць
(11,04% річних), строком повернення до 14 березня 2017 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 15 березня 2007 року.
Взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 25 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 134 458,23 доларів США (2 801 686,36 грн), з яких: 48 935,75 доларів США - заборгованість за кредитом; 35 490,78 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 640,66 доларів США - заборгованість по комісії; 37 976,84 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань; 12 доларів США - штраф (фіксована частина), 6 402,20 доларів США - штраф (процентна складова).
Посилаючись на наведені обставини, банк просив стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", змінило тип банку з публічного на приватне та змінило найменування на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк направив вимогу позичальнику 12 червня 2012 року про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені у повному обсязі, і пред`явивши таку вимогу, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років. Разом з тим, банк подав позов зі спливом загального строку позовної давності після пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині вимог до позичальника ОСОБА_1, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 134 458,23 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на 25 травня 2015 року становить 2 801 686,36 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 07 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду справи, постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач пред`явив позовні вимоги до боржника з пропуском строку позовної давності, відтак судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Також за спливом позовної давності обґрунтовано відмовлено у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, та комісії, що були нараховані на час пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення суми кредиту, оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду. У зв`язку з цим вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Щодо вимоги про стягнення іншої суми заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, нарахованих за період після пред`явлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення суми кредиту, апеляційний суд виходив з того, що звернувшись у червні 2012 року до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, банк змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, а відтак, і щодо інших умов цього договору, в тому числі, порядку нарахування та сплати процентів.
Таким чином, банк безпідставно пред`явив вимоги про стягнення з відповідача відсотків та пені, нарахованих після звернення банку у червні 2012 року до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, а відтак такі вимоги задоволенню не підлягають за безпідставністю.
В той же час, суд першої інстанції у своєму рішенні відмовив у задоволенні всіх позовних вимог за спливом строку позовної давності, без урахування того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами, комісією та штрафами, нарахованими після 15 липня 2012 року, задоволенню не підлягають за безпідставністю.
Установивши наведене, суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск позивачем строку позовної даності, оскільки банк звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, оскільки правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.
Закінчення строку дії кредитного договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
В даному випадку правовідносини між сторонами не припинилися, що не позбавляє банк нараховувати заборгованість згідно договору та отримання таких сум.
Вирішуючи даний спір судами не дотримано визначеного процесуальним законом принципу оцінки доказів.
Крім того, судами не враховано положень частини третьої статті 264 ЦК України, відповідно до якої після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Заявник посилається на те, що 18 грудня 2012 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення по справі № 0707/7131/2012 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги банку задоволено частково. Вказане рішення набрало законної сили 10 січня 2013 року.
Даний позов про стягнення заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" подано 14 липня 2015 року, тобто, з урахуванням положень статті 257 ЦК України в межах строків позовної давності.
Оскільки на момент ухвалення судом рішення у справі борг позивачу в повному обсязі не повернуто, то суд не мав підстав для відмови в захисті його права на отримання сум, передбачених умовами договору за інші періоди, як відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
15 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала споживчий кредит на ремонт будинку в розмірі 68 300 доларів США та сплату страхових платежів у розмірі 7 684,02 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку кредиту, строком дії до 14 березня 2017 року.
Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала. Останній платіж на погашення кредиту здійснила 25 жовтня 2011 року.
Згідно із наданим банком розрахунку за вказаним кредитним договором заборгованість складає 134 458,23 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 2 801 686,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 48 935,75 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 35 490,78 доларів США, заборгованість по комісії - 5 640,66 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 37 976,84 долари США, та штрафи, відповідно до договору: 12 доларів США штраф (фіксована частина), 6 402,20 доларів США - штраф (процентна складова).