Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 757/44694/17-ц
провадження № 61-14495св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник -ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Юлії Василівни на рішення Печерського районного суду мста Києва від 11 вересня 2017 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим. По досягненню 16-тирічного віку йому було видано паспорт громадянина України. У травні 2007 року заявник працевлаштувався на роботу в ДП "Трансфорвардінг Плюс" де і працює до теперішнього часу, та переїхав на постійне місце проживання до міста Києва. У зв`язку з втратою паспорта громадянина України та неможливістю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації в АР Крим ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України з 24 серпня 1991 року (момент проголошення незалежності України) і по теперішній час (по дату ухвалення рішення).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року заяву задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України з 24 серпня 1991 року по
11 вересня 2017 року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених вимог та встановленого судом факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 24 серпня 1991 року по дату ухвалення рішення суду.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Ю. В. залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві -
Яцинік Ю. В., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 лютого 2018 року представник Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Ю. В. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва
від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 16 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення належності до громадянства України стосується, зокрема, громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року (пункт 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006). Отже, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявника, так як він був документований паспортом громадянина України.
Для оформлення паспорта особами, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи, відповідно до підпункту 5 пункту 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 302 від 25 березня 2016 року, з подальшими змінами та доповненнями, подається рішення суду про встановлення особи, а не рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року і по 11 вересня 2017 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.
У квітні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві -
Яцинік Ю. В. здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається судами встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополь Автономної Республіки Крим та по досягненню 16-тирічного віку паспортною службою МВС України в АР Крим йому видано паспорт громадянина України.
У травні 2007 року ОСОБА_1 працевлаштувався на роботу в
ДП "Трансфорвардінг Плюс", де працює по теперішній час та переїхав на постійне місце проживання до міста Києва.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 втратив паспорт.
У зв`язку з втратою паспорта громадянина України та неможливістю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації в АР Крим ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із обґрунтованості заявлених вимог та встановленого судом факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 24 серпня 1991 року по дату ухвалення рішення суду та того, що такий факт необхідний ОСОБА_1 для отримання паспорту громадянина України замість втраченого. При цьому суди дійшли висновку про те, що в даному випадку застосуванню підлягає Закон України "Про громадянство України".
Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Встановлення факту постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року і по дату ухвалення рішення суду, заявник обґрунтовував необхідністю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем його фактичного проживання у місті Києві із заявою про видачу паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого та подальшої перевірки даних про його особу вказаним органом згідно положень Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.