Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 607/19086/13
провадження № 61-22299св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Сташків Б. І., Щавурської Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати припиненою поруку з 31 липня 2008 року за договором поруки від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08, укладеним між ним, Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"(далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на, те що 26 березня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБСР "Укрсоцбанк" був укладений договір кредиту № 770/42-41-08. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту,між ним, АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 770/43-143-08. 31 липня 2008 року ПАТ "Укрсоцбанк", без його згоди як поручителя, підвищив процентну ставку за договором кредиту, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. У зв`язку з цим просив визнати поруку припиненою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалою від 21 жовтня 2013 року відкрив провадження у цій справі.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі або для повернення позовної заяви.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 12 листопада 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2013 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в справі, що є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому, суд виходив з того, що твердження ОСОБА_3 про неотримання нею копії оскаржуваної ухвали не може бути враховане під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки вона була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак, в судові засідання не з`являлася та до суду першої інстанції із заявою про видачу копії судового рішення не зверталася. З інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала місцевого суду про відкриття провадження була оприлюднена 22 жовтня 2013 року і з цього часу ОСОБА_3 не була позбавлена можливості ознайомитися з текстом даного рішення і в такий спосіб.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У грудні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин частину другу статті 358 ЦПК України, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження суд повинен був керуватися статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом (далі - ЦПК України 2004 року). Апеляційний суд не надав їй можливості навести позицію стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про відкриття провадження в справі, яка нею не була отримана. Суд не взяв до уваги той факт, що понад два роки справа не розглядалася з підстав, що не залежали від неї, а пропуск річного строку виник внаслідок обставин непереборної сили. Оскаржувана ухвала постановлена без вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору. Крім того, суддя Сташків І. Б. безпідставно не заявив самовідвід при розгляді її апеляційної скарги з тих підстав, що його близький родич - суддя Сташків Н. М. з 27 лютого 2015 року по 21 жовтня 2016 року брала участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції, що виникає сумнів в його об`єктивності та неупередженості. Через те, що оскаржувана ухвала була постановлена без її повідомлення та участі, вона не мала можливості заявити клопотання про відвід судді Сташківа І. Б. з підстав, які зазначені вище.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 лютого 2020 року справа № 756/16306/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2013 року відкрито провадження у цій справі.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2014 року, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
23 жовтня 2019 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2013 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.